Прошпетитися. Був потім становим, да якось і прошкепився. О. 1862. VI. 61.
Прошко́дитися, джуся, дишся, гл. Провиниться. Прошкодиться в чім небудь, сором між людьми; або кари злякається, от і дасть дропака в Січ. Стор. II. 154.
Прошколярува́ти, ру́ю, єш, гл. Пробыть школьникомъ.
Прошморгну́ти, ну́, не́ш, гл. Продернуть.
Прошну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Прочнутися. Хата, 15. МУЕ. III. 77.
Прошпе́титися, чуся, тишся, гл. Провиниться. Ном. № 3599. Його наставили сюди на службу, бо там він прошпетився. То сірома темна: винники, дейнеки, прошпетившись, утікають у степи далекі. К. Досв. 24.
Прошпи́ти, прошпиті́ти, чу́, ти́ш, гл. Изрыть, перерыть; вездѣ пройти, пролѣзть. Желех. Вх. Зн. 83.
Проштихвува́ти, ву́ю, єш, проштихува́ти, ху́ю, єш, гл. Защебленное лезвее сравнять или ковкой (не накладывая новой стали) или на точилѣ. Як проштихвую сокиру, то добра буде. НВолын. у. Щербату сокиру на точилі проштихували. Черк. у.
Проштовха́ти, ся. См. Проштовхувати, ся.
Прошто́вхувати, хую, єш, сов. в. проштовха́ти, ха́ю, єш, гл. Проталкивать, протолкнуть.
Прошто́вхуватися, хуюся, єшся, сов. в. проштовха́тися, ха́юся, єшся, гл. Проталкиваться, протолкаться. Люде.... давили один одного, проштовхуючись до вікон. Стор. МПр. 80.
Проштрикну́ти. См. Проштрикувати.
Проштри́кувати, кую, єш, сов. в. проштрикну́ти, ну́, не́ш, гл. Прокалывать, проколоть. К. Іов. 92.
Прошука́ти, ка́ю, єш, гл. Проискать. Прошукав увесь день, а не знайшов.
Прошумі́ти, млю́, ми́ш, гл. Прошумѣть.
Прошухлюва́ти, лю́ю, єш, гл. Промѣнять. Ти десь прошухлюєш коняку оцю. НВолын. у.
Про́ща, щі, ж. 1) Прощеніе, отпущеніе грѣховъ. Шух. I. 38. За бідного прощу будеш мати. Каменец. у. 2) Богомолье. Шевч. 79. На прощу ходили, у Києві були, каже. МВ. I. Їхали з усею сем'єю на прощу до якого манастиря да молились Богу. К. ЧР. 51.
Про́щава, ви, ж. Чернь, простой народъ. Угор.
Прощава́й!. См. Прощати 2.
Проща́льний, а, е. 1) Прощальный. 2) — мо́литва. Разрѣшительная молитва.
Проща́льник, ка, м. Козакъ, прощающійся пирушкой со свѣтской жизнью предъ поступленіемъ въ монахи. А погулявши неділь ізо дві да начудувавши увесь Київ, ідуть було вже з музиками до Міжигорського Спаса. Хто ж іде, а хто з прощальником танцює до самого манастиря.... А за ним везуть боклаги з напитками і всякі ласощі. К. ЧР. 85, 86.
Проща́ння, ня, с. Прощаніе, разлука. Плаксивеє з синком прощання. Котл. Ен. V. 62. На прощанні випросила Маруся в Василя сватаний платок. Кв.
Проща́ти, ща́ю, єш, сов. в. прости́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає. Посл. 2) Прощава́й, проща́й, проща́йте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Харьк. Прощай, прощай, громадонько. Мет. 23. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино. Чуб. V. 442.
Проща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. прости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) Прощаться, проститься, быть прощеннымъ. Не простились їм гріхи. Єв. Мр. IV. 12. 2) Только несов. в. Просить прощенія у всѣхъ передъ говѣньемъ, исповѣдью. Кожного року йде в Київ говіти.... то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: „Простіть, Христа ради, в чому я винна“. Левиц. ПЙО. 364. 3) Только несов. в. Прощаться. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.
Прощебета́ти, чу́, чеш, гл. Прощебетать.
Прощедрува́ти, ру́ю, єш, гл. Пропѣть щедрівку.
Проще́ння, ня, с. Прощеніе. Тоді він, попросивши прощення у своєї першої жінки, присяг наново буть чоловіком. Рудч. Ск. II. 98.
Проя́ва, ви, ж. 1) Происшествіе. Росказує, як то їй добре було ійти на базарь холодком, що бачила на місці.... і кого бачила, і з ким говорила, і яка проява лучалась. Кв. I. 59. 2) об. Удивительный, странный человѣкъ. К. Бай. 12. Хоча б ти шанував піч та лаву, та себе прояву. Ном. № 3648. І ходить мій Охрім, неначе та проява. Гліб. Ум. Проя́вка. Въ сказкѣ: Жабка-проявка. Чуб. II. 109.
