Словарь української мови (1924)/прошпетитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прошпетитися
Берлін: Українське слово, 1924

Прошпе́титися, чуся, тишся, гл. Провиниться. Ном. № 3599. Його наставили сюди на службу, бо там він прошпетився. То сірома темна: винники, дейнеки, прошпетившись, утікають у степи далекі. К. Досв. 24.