Словарь української мови (1924)/прошпетитися
| ◀ прошнутися | Словарь української мови П прошпетитися |
прошпити ▶ |
|
Прошпе́титися, чуся, тишся, гл. Провиниться. Ном. № 3599. Його наставили сюди на службу, бо там він прошпетився. То сірома темна: винники, дейнеки, прошпетившись, утікають у степи далекі. К. Досв. 24.