Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прощати
Берлін: Українське слово, 1924

Проща́ти, ща́ю, єш, сов. в. прости́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає. Посл. 2) Прощава́й, проща́й, проща́йте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Харьк. Прощай, прощай, громадонько. Мет. 23. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино. Чуб. V. 442.