Проси́на, ни, ж. Зерно проса.
Просина́тися, на́юся, єшся, сов. в. просну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Просыпаться, проснуться. Борз. Сосниц. уу. Рудч. Ск. I. 84. Так уже не просиналася до світу. Г. Барв. 78.
Про́сип, пу, м. 1) Пробужденіе. 2) Без про́сипу п'є, нема́ йому́ про́сипу. Пьянъ, никогда не приходитъ въ чувство. День и ніч без просипу п'є. Рудч. Ск. II. 21. П'є і п'є, нема йому просипу. Ном. № 11703.
Проси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Просить. А я завше Бога прошу з вечора до ранку, да щоб ти мав щастя й долю, мій милий коханку. Мет. Прошу я її милою прозьбою. МВ. I. 19. 2) Приглашать. Хазяйка тим часом вечеряти просить. МВ. (О. 1862. III. 74). 3) Сме́рти на се́бе проси́ти. Накликать на себя смерть. Сам на себе смерти просив. НВолын. у.
Проси́тися, шу́ся, сишся, гл. Проситься. Просилися злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1538. Ой царь невірний красно ся просит. АД. I. 25.
Просиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. просо́х(ну)ти, ну, неш, гл. Просыхать, просохнуть. А тим часом просохли очі у вдови. Шевч. Свитина твоя просохне. Г. Барв. 190.
Просича́ти, чу́, чи́ш, гл. Прошипѣть (о змѣѣ). Ужака просичав.
Проси́ще, ща, с. Поле, бывшее подъ просомъ. Вас. 196. На просищі дак і добреньке жито.
Просия́ти, я́ю, єш, гл. Просіять. Ти, моя зоре, просияєш надо мною. Шевч. 240.
Просіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. просі́яти, сі́ю, єш, гл. Просѣвать, просѣять. Просівати, як пшеницю. Єв. Л. XXII. 31.
Просі́ка, ки, ж. Просѣка. Він зробив (у лісі) просіку. Драг. 205.
Просіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. просі́кти, січу́, че́ш, гл. Просѣкать, просѣчь.
Про́сіл, со́лу, м. Соленая рыба, родъ холоднаго кушанья изъ соленой рыбы. Конотоп. у. В скоромний день із маслом буханці, книші, вареники і всякі лагоминки, у п'ятницю просіл. Греб. 383.
Просі́лне, ного, с. Родъ кушанья. Готова страва вся стояла.... просілне з ушками, з грінками і юшка. Котл. Ен. V. 14.
Просі́яти. См. Просівати.
Проскавуча́ти, чу́, чи́ш, гл. Провизжать (о собакѣ).
Проскака́ти, чу́, чеш, гл. 1) Пропрыгать. 2) Проскакать. Проскакав конем швидко. Харьк.
Проска́кувати, кую, єш, сов. в. проско́чити, чу, чиш, гл. Проскакивать, проскочить. На селі стихло; хиба де стукне віконце або проскочить під ворітьми хисткий парубок. МВ. I. 106. Як скочив — і проскочив тоті дві гори. Драг. 284.
Проски́глити, лю, лиш, гл. О собакѣ: провизжать; о птицѣ: жалобно прокричать; о человѣкѣ: прокричать жалобно, жалобно заплакать, проохать.
Проскі́к, ко́ку, м. Галопъ. Кінь біжи́ть у проскік. Лошадь скачетъ галопомъ. Вх. Зн. 67.
Проско́чити. См. Проскакувати.
Проскрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Проскрипѣть.
Проску́бти, бу́, бе́ш, гл. Прощипать, выщипать немного (перья, волосы, шерсть).
Про́скура, ри, ж. Просфора. Як при попу жила, да все проскури їла, тепер за тобою — сухар із водою. Чуб. V. 666. Ум. Про́скурка.
Про́скурень, рня, м. Раст. Malva rotundifolia.
Проскури́на, ни, ж. Раст.: а) Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. I. б) Evonimus verrucosus Scop. ЗЮЗО. I. 123.
Проскури́ця, ці, ж. = Проскура. Яра пшениця — на проскурицю. Чуб. III. 390.
Про́скурка, ки, ж. 1) Ум. отъ проскура. 2) мн. Раст. Malva rotundifolia L. ЗЮЗО. I. 128.
Проску́рниця, ці, ж. Просвирня. Гості позаймали всі людські хати, стали в дяка, паламаря, проскурниці. Левиц. I. 183.
Про́скурня, ні, ж. Мѣсто, гдѣ пекутъ просфоры, просфорная.
Про́скурняк, ка, м. Раст. Althaea officinalis L. ЗЮЗО. I. 111.
Проскурча́стий, а, е. Объ узорѣ вышивки: въ формѣ просфоры. Kolb. 48, 49.
Прослабува́ти, бу́ю, єш, гл. Проболѣть.
Просла́ва, ви, ж. Большая слава. Про того Сірка слава, слава і прослава. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Просла́вен, вна, не. Прославленный. Славен-прославен молодець Івашко, йон прославився на три городи. Грин. III. 40.
Просла́вити, ся. См. Прославляти, ся.
Прославля́ти, ля́ю, єш, сов. в. просла́вити, влю, виш, гл. Прославлять, прославить. Чуб. III. 351. Тоді і я прославлю твою силу, що ти собі запомогти умієш. К. Іов. 91.
