ющаяся сзади стельва́ги для пристяжныхъ лошадей. Могил. у.
Притя́ти. См. Притинати.
Приу́лок, лка и лку, м. Переулокъ. Сів собі на якім там приулку. Федьк.
Приумі́тися, мі́юся, єшся, гл. Сообразить, найтись. Добре хоть ти приумівся сказати.
При́хання, ня, с. Фырканіе. К. (Желех).
При́хапцем, при́хапці, нар. 1) Урывками. Я прихапцем нарубав більш дров, ніж він за день. НВолын. у. 2) На скорую руку. Прихапці взяв хліба шматок на дорогу.
При́хати, хаю, єш, гл. = Пирхати, переносно: кашлять. Учора спотіла, аж піт із лоба капотів, роздяглась зразу, да от сьогодні й прихає.
При́хаток, тку, м. Небольшая пристройка жилая при хатѣ. Инколи коло хати ставляють ще другу невеличку хатку — прихаток. МУЕ. I. 8. (Черниг.).
Прихаху́лити, лю, лиш, гл. = Причепурити. Да ми в чоботи (сваху) да обуємо, таки сваху да прихахулимо. Грин. III. 431.
Прихаху́литися, люся, лишся, гл. = Причепуритися. Ну й прихахулилась! Нѣжин. у. Заким прихахулишся, то бояре й мед поп'ють. Ном. № 10962.
Прихвали́ти. См. Прихвалювати.
При́хвальба, би, ж. Похвала. Левиц. I. 476.
Прихва́лювати, люю, єш, сов. в. прихвали́ти, лю́, лиш, гл. Похваливать, похвалить, прихваливать, прихвалить. Зміев. у. „Як питатимуть (на ярмарку), чи добрий, так ти прихвали та ше й забожись“. Коли так, вивів, давай прихвалювати та божитись, — люде і купили зараз. Мнж. 146.
Прихвати́ти, ся. См. Прихвачувати, ся.
При́хватком, нар. Урывками. На дворі — прихватком тіпає плоскінь. Мир. ХРВ. 125.
Прихва́чувати, чую, єш, сов. в. прихвати́ти, чу́, тиш, гл. Прихватывать, прихватить.
Прихва́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. прихвати́тися, чу́ся, тишся, гл. Поспѣшно браться, взяться. Прихватюсь мерщій до тіста, пироги побгаю. Мкр. Н. 15.
Прихи́жкуватий, а, е = Пригижкуватий? Хоч би де́ знеслась инша прихижкувата курка, — він те яєчко знайде й принесе.
Прихили́ти, ся. См. Прихиляти, ся.
Прихи́лище, ща, с. Убѣжище, пристанище. Чуб. V. 1059. КС. 1882. X. 188. А як поставимо хату, то все таки буде хоч аби яке прихилище. Лебед. у. А прихилища в степу нігде не найдеш, окрім воза. О. 1862. VI. 57.
Прихи́лля, ля, с. 1) = Прихилище. Нема мені прихилля. НВолын. у. Біда сироті без тихого прихилля. Г. Барв. 367. 2) Расположеніе. Чуб. III. 153.
Прихи́льний, а, е. Расположенный, склонный, благосклонный. Ти ще одна до мене прихильна зосталась. Мир. Пов. II. 114. Вони були прихильні до церковної служби. К. Гр. Кв. VIII.
Прихи́льник, ка, м. 1) Человѣкъ расположенный къ кому. 2) Сторонникъ, поборникъ. Прихильники ґрецької і латинської церкви. К. Кр. 14.
Прихи́льність, ности, ж. Расположеніе, склонность. Прихильність до своєї віри. Стор. МПр. 80.
Прихи́льно, нар. Благосклонно.
Прихиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прихили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Наклонять, наклонить къ чему, склонить, преклонять, преклонить. Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок. МВ. (О. 1862. III. 42). Не має де голови прихилить. Єв. Л. IX. 58. Їй нігде бідній було жить, головоньки на старість прихилить. Гліб. І не́ба їм прихили́в би. Готовъ все для нихъ сдѣлать. Св. Л. 18. Рад би я небо прихилити, та не хилиться. МВ. (О. 1862. III. 47). 2) Притворять, притворить. Прихили двері. 3) Склонять, склонить, расположить къ кому. Прихиляймо його до нас.
Прихиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. прихили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Наклоняться, наклониться, склониться, преклониться. Ой дуб до калини прихиляється. Нп. Ой єсть у саду криниченька нова.... прихилюся та й нап'юся. Чуб. V. 193. — до ко́го. Найти у кого расположеніе, любовь, пріютъ, пріютиться. До кого ж я, молодая, до кого ж я прихилюсь? Мет. 106. Прихилюся я до тебе, сину, на старість, а ти доглянеш стару недужу матір. Левиц. I. 58. 2) Чувствовать, почувствовать къ кому расположеніе, склонность. Княгівна хутко до його прихилилась. Стор. МПр. 70. Поки світу сонця, не прихиляться братами люде до погонця. К. Хп. 68. 3) — до чо́го. Склоняться, склониться къ чему, дѣлаться, сдѣлаться сторонникомъ какого
