Словарь української мови (1924)/причепурити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
причепурити
Берлін: Українське слово, 1924

Причепури́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Пріодѣть, принарядить. Царь і взяв його, — одягли, причепурили. Рудч. Ск. II. 13. 2) Пріукрасить, убрать. Так гарненько причепурила хату.