Словарь української мови (1924)/притинати

by Борис Грінченко

◀ притина

Словарь української мови Борис Грінченко П притинати

притирити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Притина́ти, на́ю, єш, сов. в. притя́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать, прибить. Притинали Серпягу до сухого дуба. 2) Надрѣзывать, надрѣзать, срѣзать. 3) Притя́в йому́ но́са до́бре. Срѣзалъ его хорошо. 4) Притя́ти сло́во. Рѣзко отвѣтить. Палажка аж сплакнула, бо се вперше він їй таке притяв слово. Г. Барв. 159.