Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/370

Ця сторінка вичитана

Поско́шувати, шую, єш, гл. Скосить (во множествѣ). Дивувались вони, що чії ж то лани позаростувані, не поскошувані. Чуб. V. 981. Поскошую і хлібець, і сіно. О. 1862. II. 58.

Поскребти́, бу́, бе́ш, гл. Поскресть.

Поскрегота́ти, чу́, чеш, гл. Поскрежетать.

Поскривля́ти, ля́ю, єш, гл. Искривить (во множествѣ).

Поскривля́тися, ля́ємося, єтеся, гл. 1) Искривиться (во множествѣ). 2) Сдѣлать недовольную мину (о многихъ). Всі сестри, дивлячись на матір, і собі поскривлялись. Левиц. I. 172.

Поскри́пувати, пую, єш, гл. Поскрипывать. Ой чого ти поскрипуєш, ти, ядлова хато? Лукаш. 38.

Поскрі́бач, ча, м. Царапающій. Вх. Уг. 262.

Поскрі́бачка, ки, ж. Царапающая. Вх. Уг. 262.

Поскрі́бок, бка, м. Послѣдній хлѣбъ въ данный разъ печенья — изъ оскребковъ тѣста. Недобрий хліб, мабуть поскрібок. Черниг. у.

Поскрома́дити, джу, диш, гл. 1) = Поскребти. 2) — поти́лицю. Почесать въ затылкѣ. Грицько… поскромадив потилицю і геть відійшов. Мир. Пов. I. 157.

Поскроми́ти, млю́, ми́ш, гл. Укротить, усмирить.

Поскру́чувати, чую, єш, гл. 1) Скрутить (во множествѣ). Поперетинали ремні, котрими поскручувані були руки у козаків. Стор. МПр. 108. 2) — го́лови. Свернуть головы. Давай… їм, (горобенятам) голови поскручуємо. Мир. ХРВ. 42.

Поску́бти, бу́, бе́ш, гл. Подергать за волосы, за ухо.

Поску́бтися, бемо́ся, бете́ся, гл. Потаскать другъ друга за волосы (о многихъ). Нема його й на світі, як із своєю ріднею, з мужиком: чи поскубтись, чи побиться, чи й помириться, то все воно, таки сказано, свій брат. Г.-Арт. (О. 1861. III. 100).

Покудо́вчити, чу, чиш, гл. 1) = Покудлати. 2) Отколотить.

Поскуйо́вдити, джу, диш, гл. = Покудлати.

Поскупа́ти, па́ю, єш, гл. Скупить. Поскупав у людей землю, та й не озьме його кат. Лебед. у.

Поскупи́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Поскупиться. Наділив Бог і розумом, і голосом, і вродою, та на талан поскупився. Ком. Пр. № 361. Не поскупись наняти биржу. Кв.

Поскупі́ти, пі́ємо, пі́єте, гл. Сдѣлаться скупымъ (о многихъ).

Поску́плювати, люю, єш, гл. Собрать вмѣстѣ. Поскуплюй чергове козацтво. К. Бай. 25.

Поску́плюватися, люємося, єтеся, гл. Столпиться. Так козацтво поскуплювалось, як бжоли до патоки. К. ЧР. 321.

Поскупува́ти, пу́ю, єш, гл. Поскупиться. Борз. у.

Поскуча́ти, ча́ю, єш, гл. Поскучать. Трошки ваші синки поскучають — без того не можна в світі. МВ. II. 13.

Послаба́ти, ба́ю, єш, гл. Ослабѣвать, терять прочность, расшатываться. Дно у бербениці послабає. Вх. Зн. 54.

Послаби́ти, блю́, би́ш, гл. Ослабить. Жарив ті казани, а там були грішні душі. Раз ті душі його і просять: „не жарь нас“… Він трохи і послабив огонь. Мнж. 55.

Послабі́ти, бі́ємо, єте, гл. Заболѣть (о многихъ).

Послабува́ти, бу́ю, єш, гл. Поболѣть.

Посла́вити, влю, виш, гл. Ославить, прославить. Порішили, щоб божевільним його пославити. МВ. (О. 1862. I. 104).

По́славка, ки, ж. Слухъ, молва. Черк. у. Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив. МВ. (КС. 1902. X. 141).

Послане́ць, нця́, м. = Післанець. Драг. 170. Св. Л. 102. Посланця не тнуть, не рубають. Ном. № 949.

Посла́ниця, ці, ж. Посланная. Посланиці Божі. Г. Барв. 132.

Посла́ння, ня, с. Посланіе.

I. Посла́ти, ся. См. Посилати, ся.

II. Посла́ти. См. Постилати.

Посла́тися, стелю́ся, лешся, гл. 1) Приготовить постель. Послались долі і лягли. Драг. 129. Як послався, так і виспався. Посл. 2) Простлаться, разостлаться. І падає, і по землі постлались ті коси білі. К. МБ. X. 16.

Послебізува́ти, зу́ю, єш, гл. Поговорить или почитать вяло.

Посли́з(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Сдѣлаться скользкимъ, покрыться слизью. Послизло сало. Черк. у. Уже м'ясо послизло. Черк. у. 2) Исчезнуть, пропасть (о многихъ). Щоб люде всі, що при Енеї, послизли. Котл. Ен. I. 8. Злії духи, так як мухи, всі уже послизли. КС. 1882. IV. 169.