Попрогриза́ти, за́ю, єш, гл. Прогрызть (во множествѣ). Тенета б всі попрогризала. Гліб. 19.
Попро́дати, даю, єш, гл. Распродать, продать. Попродав воли з возами. Драг. 160. Попродав усю худобу.
Попродо́вбувати, бую, єш, гл. Продолбить (во множествѣ). У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить. ЗОЮР. I. 76.
Попро́з, нар. = Поуз. Попроз мій городок стежкою до иншої йдеш. Чуб.
Попроїда́ти, да́ю, єш, гл. Проѣсть (во множествѣ). Батько довго збірав, а синки швидко попроїдали. Харьк. у.
Попрокида́тися, да́ємося, єтеся, гл. То-же, что и проки́нутися, но о многихъ. Попрокидалися діти, повставали, зараз — їсти. Харьк. Раненько походили корови, раненько й попрокидалися. Зміев. у.
Попроку́рвувати, вую, єш, гл. Растратить, ведя развратную жизнь. Попрокурвували худобу сини, як умер пан старий. Лебед. у.
Попроку́шувати, шую, єш, гл. Прокусить (во множествѣ). Вовки задавили двоє овець, попрокушували горла. КС. 1883. XII. 700.
Попромива́ти, ва́ю, єш, гл. Промыть (во множествѣ).
Попромі́нювати, нюю, єш, гл. Промѣнять (во множествѣ).
Попроміта́ти, та́ю, єш, гл. Промести (во множествѣ). Всі стежки попромітали.
Попропада́ти, да́ю, єш, гл. Пропасть (о многихъ). Коли б ще козаки з голоду не попропадали. ЗОЮР. I. 290. Скільки їх вже попропадало, от же ж все ще восьмеро є. Драг. 217.
Попропива́ти, ва́ю, єш, гл. Пропить (во множествѣ). Усю худобу попропивав. Сорочок із тридцять було, — усе попропивала. ЗОЮР. I. 9.
Попропива́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Пропиться (о многихъ). Попропивались ми до голого тіла. К. ЦН. 227.
Попрорива́ти, ваю, єш, гл. Разрѣдить, вырвавъ часть. Ще треба попроривати буряки, бо ще таки густі. Харьк.
Попрорі́зувати, зую, єш, гл. Прорѣзать (во множествѣ). Стор. МПр. 95.
Попророста́ти, та́ю, єш, гл. Прорасти (во множествѣ). Пшениця попроростала.
Попрору́бувати, бую, єш, гл. Прорубить (во множествѣ). Він у тій коморі вікна попрорубував. Драг. 176. Вже Сидір ополонки попрорубував.
Попроси́ти, шу́, сиш, гл. Попросить. Просили батько й мати, просила й родина, нехай його ще попросить лихая година. Мет. 84.
Попроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Попроситься.
По́просом, нар. Прося. Назбірайте попросом грошей доволі та поставте над ним великого хреста. Г. Барв. 459.
Попро́стати, таю, єш, гл. Направиться. Покинув її і весільних, сам попростав до хати. Г. Барв. 202.
Попрости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) Проститься. Мнж. 29, 47. От попростивсь він і пішов собі. Мнж. 138. Прощавайте, сусідоньки, може з ким сварився, та хоч сварився, не сварився, аби попростився. Чуб. 2) Испросить прощенія. За шо, каже, я її ударив? вернусь, попростюсь. Мнж. 33.
Попростюва́ти, тю́ю, єш, гл. Походить, побродить. Попростює по степу корова, хоч трохи напасеться, а прийде — підкинь сіна. Лебед. у.
Попростяга́ти, га́ю, єш, гл. Протянуть (во множествѣ). Кучеряві в'язи… попростягали зелені лапи над річкою. К. (ЗОЮР. II. 205).
Попростяга́тися, га́ємося, єтеся, гл. Протянуться (о многихъ). Козаки посідали, жовніри попростягались біля їх на траві. Стор. МПр. 105.
Попро́тив, нар. = Проти. Ще, каже, попротив себе не вишукав. Федьк.
Попрото́птувати, тую, єш, гл. То-же, что и протопта́ти, но во множествѣ. Чоботы шкапові попротоптувані, і пучки видно. К. ЧР. 262.
Попрото́птуватися, туємося, єтеся, гл. То-же, что и протопта́тися, но во множествѣ.
Попроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Попросити.
Попроха́тися, ха́юся, єшся, гл. = Попроситися. А ти б попрохалася, може б і пустили.
Попроци́ндрювати, рюю, єш, гл. Промотать, растратить (во множествѣ). Люде… гроші попроциндрювали. К. ЦН. 227.
Попрочища́ти, ща́ю, єш, гл. Прочистить (во множествѣ). Дороженьки попрочищала. Мил. 183.
Попрошпе́чуватися, чуємося, єтеся, гл. Проштрафиться (о многихъ). О. 1862.
