же його і попокуделив. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Пополама́ти, ма́ю, єш, гл. Ломать много. Що я попотужила, що я попонудила, що я пополамала рук. Г. Барв. 433.
Пополові́ти, ві́ю, єш, гл. Пожелтѣть. А маруна посходила та пополовіла. Гол. I. 290.
Пополоска́ти, щу́, щеш, гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да ноги пополощем. Рудч. Ск. I. 10.
Пополотні́ти, ні́ю, єш, гл. Поблѣднѣть. Стор. МПр. 10. Пополотніла Мотря. Мир. ХРВ. 174.
Пополо́хати, хаю, єш, гл. Испугать многихъ.
Пополо́шити, шу́, шиш, гл. = Пополохати.
Пополо́шитися, шимося, шитеся, гл. Испугаться, встревожиться (о многихъ).
Пополу́днувати, дную, єш, гл. Пополдничать.
Пополюва́ти, лю́ю, єш, гл. Поохотиться.
Пополяка́ти, ка́ю, єш, гл. Напугать сильно. Уже і так пополякали, насилу баби одшептали. Котл. Ен. II. 41.
Попомі́ряти, ряю, єш, гл. 1) Помѣрять много. 2) Много, долго идти какою либо дорогою. Далекий шлях, панибрати… Попоміряв і я колись, щоб його не мірять! Шевч. 78.
Попомота́ти, та́ю, єш, гл. Помотать много.
Попому́читися, му́чуся, чишся, гл. Помучиться. Нехай трохи попомучиться. Драг. 346.
Попомуштрува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Поучить достаточно долго военнымъ пріемамъ. 2) Поучить вообще. Ось я тебе попомуштрую, не так, як в бурсі. Шевч. 501.
Попо́на, ни, ж. Попона. Червоні попони, червоні сідла. Грин. II. 315.
Попонеді́лкувати, кую, єш, гл. Попоститься. Іди, небого, не журися, попонеділкуй, помолися. Котл. Ен. I. 14.
Попоноси́ти, ношу́, сиш, гл. Поносить много. Попоносив по келійках води. К. ПС. 116.
Попоноси́тися, ношу́ся, сишся, гл. — з чим. Поносить что долго. К. ЧР. 356.
Попоночі́ти, чі́є, гл. безл. Стемнѣть. Уже попоночіло. Константиногр. у.
Попонуди́ти, джу́, диш, гл. Томиться много, тосковать. См. Нуди́ти. Що я попотужила, що я світом попонудила. Г. Барв. 433.
Попонуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Попонудити. А побрались, — що було я попонужуся, поки не пішли діти. Г. Барв. 42.
По́понько, ка, м. Ум. отъ піп.
Попо́ня, ні, ж. = Дерга. Добре, ненько, у попоні ходити до річки, не змерзнеш так як у спідниці. Волч. у.
Попоогриза́тися, за́юся, єшся, гл. Много огрызаться.
Попопам'ята́ти, та́ю, єш, гл. Попомнить. Попопам'ятати московський місяць. Ном. № 5632.
Попопа́нькатися, каюся, єшся, гл. Повозиться, поняньчиться много. Зміев. у.
Попопелі́ти, лі́ємо, єте, гл. Превратиться въ пепелъ (во множествѣ).
Попопла́кати, пла́чу, чеш, гл. Много плакать, наплакаться. Стара тії листи що-дня вичитує, — і попоплаче над ними, і попосміється. МВ. (О. 1862. III. 35). Що попоплакала мати наша покійна за батьком! О. 1862. X. 33.
Попопра́ти, перу́, ре́ш, гл. 1) Постирать много. 2) Помочить сильно. Дощ мене попоправ. Харьк. у.
Попопроси́ти, шу́, сиш, гл. Напроситься, просить много. Так вона мені попокланялась, попопросила мене. Грин. I. 32.
Попоп'ясти́ся, пну́ся, пне́шся, гл. Много силиться, взобраться, добраться. Попоп'явшись добренько, свого можна доп'ястись. О. 1862. I. 69.
Попо́рати, ра́ю, єш, гл. Убрать, привесть въ должный видъ, порядокъ. Попорали коні. НВолын. у.
Попо́ратися, раюся, єшся, гл. Похозяйничать. А тут уже чутка: Текеля на Січі попорався. Мир. ХРВ. 85.
Попорва́тися, рву́ся, рве́шся, гл. Порываться, рваться много. Що вона попоплакали, що попорвалась так годів зо три або й з чотирі. Г. Барв. 112.
Попори́пати, паю, єш, гл. Поскрипѣть. Попорипай мені дверима.
Попороби́ти, блю́, биш, гл. Поработать много, наработаться. Попороби до поту, то й попоїси в охоту. Грин. II. 309.
Попорожни́ти, ню́, ни́ш, гл. Опорожнить (во множествѣ). МУЕ. III. 118. Кубочки попорожнимо. Мил. 152.
Попорожні́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться пустымъ. Треба збірати швидче кавуни, а то попорожніють: дощу нема, а спека. Волч. у.
