дверей шукають. Г. Барв. 286. Гіркий світ: тато і мама осліп, а діти помацки ходять. Ном. № 9229.
Пома́цуватися, цуюся, єшся, сов. в. пома́цатися, цаюся, єшся, гл. Пощупывать, пощупать себя или другъ друга. Помацується за ніздрі та поглядає на пальці, чи не йде кров з носа. Св. Л. 303.
Помаширува́ти, ру́ю, єш, гл. Помаршировать. І в парі, брате, ми мабіть на той помашируєм світ. Федьк.
Пома́яти, ма́ю, єш, гл. Развѣваться нѣкоторое время. Уже моя руса коса по двору помаяла. Чуб. V. 582. Не дають вітри постояти, зеленому листу помаяти; та не дають люде погуляти, русою косою помаяти. Мил. 87.
Помая́чити, чу, чиш, гл. = Поманячити.
По́меж, нар. = Поміж.
Поме́же, нар. = Поміж. Ходить пан Каньовський та помеже шанці… Ой втікала бондарівна помеже домами. Гол. I. 65.
Помеже́нник, ка, м. = Поміжник. Він мені помеженник, межа з межею: як же мені не знати його. Новомоск. у.
Помеже́нно, нар. Смежно. Новомоск. у.
Поме́жно, нар. = Помеженно. Жили вони сусідами. У жодного був гарний садок і огород і притулювались вони один до другого помежно. Чуб. II. 658.
Помежува́ти, жу́ю, єш, гл. Размежевать (во множествѣ). Ой помежували степи запорозькі і козацькі славні луки. О. 1861. VIII. 101.
Поме́кати, каю, єш, гл. Поблеять, покричать (объ овцахъ).
Помело́, ла́, с. 1) Метла. Зробив батько помело, — три дні хати не мело. Чуб. V. 1136. 2) Тряпка на длинной палкѣ для чищенія трубъ отъ сажи. Харьк. 3) Раст. Viscum album, омела. Вх. Лем. 453. Ум. Помельце́. Помельце замело. ЕЗ. V. 128.
Помени́ти, ню́, ни́ш, гл. Упомянуть, назвать.
Помени́тися. См. Поменятися.
Поменува́ти, ну́ю, єш, гл. Поименовать.
Поменча́ти, ся, поменчи́ти, ся = Поменша́ти, ся, поменши́ти, ся.
Поме́ншання, ня, с. Уменьшеніе.
Поме́ншати, шаю, єш, гл. Уменьшиться. Мені ділечка побільшало, а здоров'ячка поменшало. Чуб. V. 591.
Поменша́ти, ша́ю, єш, сов. в. поменши́ти, шу́, ши́ш, гл. Уменьшать, уменьшить. Желех.
Поменша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. поменши́тися, шу́ся, шишся, гл. Уменьшаться, уменьшиться. Служба (салдатам) на год поменшилася. Г. Барв. 500.
Поменя́тися, ня́юся, єшся, сов. в. помени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Пообѣщать. Я поменявся йому це дати. Константиногр. у.
Поме́р, ру, м. Смерть. Употребляется лишь въ выраженіи: На поме́р душі́. Къ смерти. Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить; а як помер душі, дак назбігаються. Г. Барв. 435.
Помера́нець, нця, м. Апельсинь. Приносить жид до Потоцького цетрини й померанці. Рудч. Ск. II. 204.
Помере́жати, жаю, єш, и помере́жити, жу, жиш, гл. 1) Вышить ажурно. 2) Изукрасить узорами (рѣзьбой, рисованьемъ, вышивкой). Наші чоботи… шовком помережено. Мет. 186. 3) Испещрить. Греблі з тирасу помережили річку наче чорними шнурками. Левиц.
Померзе́нитися, нюся, нишся, гл. ? Не померзенившись з ким, не міти приятеля. Ном. № 9529. Судя по варіанту (не посварившись) должно было-бы значить: поссориться.
Померзи́тися, жу́ся, зи́шся, гл. Получить отвращеніе. Вх. Уг. 261.
Поме́рзлий, а, е. Смерзшій.
Поме́рз(ну)ти, зну, неш, гл. Померзнуть, смерзнуть. Ноги померзли. Ном.
По́мерки, ків, м. мн. Мракъ. Сизі померки ночі. Мир. Пов. II. 93. Крізь шибки уриваються жовтуваті померки. Мир. Пов. II. 72. Нехай його важка окриє хмара, і померки исповнять його страхом. К. Іов. 7.
Поме́рклий, а, е. Померкшій, угасшій. Померклим поглядом вона обвела кругом хату. Мир. Пов. I. 170. Вірний огирь ледві дише, зна, що згинути пора, і померклими очима на вояку позира. Щог. Сл. 29.
Поме́рк(ну)ти, кну, неш, гл. Померкнуть. Золото так і померкне. АД. 1. 51. Білки під лоб — і світ померк. Котл. Ен.
Поме́рлий, а, е. Умершій. Царство небесне померлим душам.
Помертві́ти, ві́ю, єш, гл. 1) Помертвѣть. 2) Поблѣднѣть какъ мертвый. Втікаєте необзир помертвівши. К. Іов. 94.
Поме́рти, мру́, мре́ш, гл. Умереть, помереть. Як помру, а ти будеш жива, прийди, подивися, де моя могила. Чуб. V. 147.
Поме́ртися, мру́ся, мре́шся, гл. = По-
