Полупи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Облупить; обчистить. Воліла я, воли мої, вас всіх полупити. Рудч. Чп. 166. Дають мені бараболі полуплені їсти. Чуб. V. 1125. 2) О насѣдкахъ: высидѣть (во множествѣ). Хоч би тобі один розбовток! Усі яйця квочки полупили. Г. Барв. 194.
Полупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Облупиться. Комори, побита зімньою негодою, пошпугована весняними дощами, полупилася. Мир. Пов. II. 79. Порепалась і полупилась кожа. К. Іов. 16.
Полупоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Застучать глухо, падая (напр. о плодахъ, падающихъ съ дерева). От і вчепивсь хлопець трясти (груші); полупотіли червонобокі. Св. Л. 205.
Полури́бка, ки, ж. Камбола? Баба сказала піймати полурибку і ззісти. Чуб. II. 252.
Полурі́зка, ки, ж. Четверть загона (загонъ = 5—6 десят.). Козелец. у.
Полусеток, тка, м. ? Накупив шість полусетків полотна. Драг. 336.
По́луск, ку, м. Трескъ. Не чує полуску. Ном. № 4222.
Полу́скати, каю, єш, гл. Пощелкать (сѣмячки, орѣхи) нѣкоторое время или всѣ.
Полу́скирт, та, полу́скирток, тка, м. Полскирды. Були скирти, полускирти, а тепер немає. Мнж. 172.
Полусорочи́ни, чи́н, ж. мн. Поминки по умершему въ третью недѣлю. Справляли Наум і Настя знов і третини, і дев'ятини, і полусорочини, і сорочини, як треба по христіянські. Кв.
Полу́став, ва, м. Святцы, молитвенникъ съ мѣсяцесловомъ.
Полу́ставець, вця, м. = Полустав. Сим. XII. Еней тут зараз взяв догадку, велів побігти до дяків, — купить піярськую граматку, полуставців, октоіхів. Котл. Ен. IV. 21.
Полутабе́нковий, а, е. Сдѣланный изъ полутабенку.
Полутабе́нок, нку, м. Родъ шелковой матеріи.
Полу́цвіт, ту, полу́цвіток, тка, м. Раст. Иванъ-да-Марья, Viola Tricolor. Желех. Ой по горі полуцвітки процвітають. Мет. 138.
Получаба́к, ка, м. Родъ рыбы.
Получа́ти, ча́ю, єш, сов. в. получи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Соединять, соединить. Чей нас Бог получить з собов, — будеме щасливі. Гол. III. 393. 2) Получать, получить. Іди, синку, та за рідне браття, та получиш мій синочку, государське плаття. Чуб. V. 974.
Полу́чити, чу, чиш, гл. = Улучити. Стрілець уміє… добре получити — вцілити звіря. Шух. I. 235.
Полу́ччати, чаю, єш, гл. Улучшиться, сдѣлаться лучше. Упивались і чужої, і своєї крови, а получчали? Шевч. 409.
Полу́чче, нар. Лучше, получше. Скажи мені получче бідного невольника доглядати. АД. I. 210.
Полу́шка, ки, ж. Полушка, ¼ копейки. Грин. III. 546. Баба рака купила, три полушки дала; баба рака зварила, добра юшка була. Нп.
Польгува́ти, гу́ю, єш, гл. Давать льготу. Віри своєї християнської у поругу не подайте, жидівському шабашу не польгуйте. АД. II. 23.
По́лька, ки, ж. 1) Полька. Ой ти руський, а я полька. Чуб. V. 1163. 2) Танецъ: полька. Левиц. Пов. 240. 3) Названіе коровы. Kolb. I. 65.
Польнува́ти, ну́ю, єш, гл. Походить по приходу, собирая съ прихожанъ ленъ и прочія даянія (о попадьяхъ).
Польова́нець, нця, м. Охотникъ. Вх. Зн. 52.
Польови́й, а́, е́ 1) Полевой. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками. Мир. ХРВ. 6. Кукіль, то польового дідька робота. Ном. № 10140. 2) —во́го. Надсмотрщикъ за полевыми работами. Kolb. I. 68. Люде громадять панське сіно на паньщині… а польовий так б'є людей палюгою. Гн. II. 145. 3) Раст.: а) —ві́ васи́льки. Salvia pendula Vahl. ЗЮЗО. I. 173. б) —ві́ ві́ники. Artemisia inodora. ЗЮЗО. I. 173. в) —ва́ ро́жа. Lavatera thuringiaca L. ЗЮЗО. I. 173. г) —ва́ со́сонка. Equisetum arvense L. ЗЮЗО. I. 173.
Польови́к, ка́, м. 1) Житель полей, равнинъ. 2) Бѣсъ, живущій въ полѣ. Левч. 37.
Польови́на, ни, ж. Поляна, небольшое полевое пространство. Невеличка польовина, да густі копиці. Чуб. V. 669.
Польо́вка, ки, ж. = Полювання. Вх. Уг. 261.
Польовни́ця, ці, ж. = Полуниця.
По́льський, а, е. Польскій.
По́льськість, кости, ж. Свойство польскаго, то-же, что и польщизна. Желех.
Польце́, ця́, с. Ум. отъ поле.
По́льща, щі, ж. Польша. Чуб. V. 35. Не за вас се діялось, — давно колись, як па-
