словицѣ: Винничка — всьому половинничка, млиночок — всьому віночок. Ном. № 14017.
Половинка, полови́ночка, ки, ж. Ум. отъ половина.
Полови́нчастий, а, е. Створчатый. Половинчасті черепашки. Черк. у.
Полови́нчик, ка, м. Самая маленькая бутылочка казенной водки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Полови́нщина, ни, ж. Половина недѣленнаго загона. (?) Козел. у.
Поло́вити, влю, виш, гл. Сметывать, сшивать на живую нитку. Шух. I. 153.
Полови́ти, влю́, виш, гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Чуб. V. 799. Коли б половили щуку велику. Рудч. Ск. I. 81. Як рибу в сак, половив. Ном. № 1649. Чи половила вже курчата? Харьк.
Половиця, ці, ж. = Полова. Вівсяної половиці та й не хоче їсти. Чуб. V. 1126.
Полови́чанка, ки, ж. Рожь съ пшеницею. Угор.
Полові́ти, ві́ю, єш, гл. Желтѣть (о хлѣбахъ). Із-за гори вітер віє, жито половіє. Чуб. V. 169. Округи мене то жито половіє, а купка льону голубо цвіте. МВ. I. 14.
Поло́вник, ка, м. 1) Закромъ для мякины. Угор. 2) Родъ хлѣва для мякины и пр. — иногда какъ часть клуни, иногда отдѣльно. Чуб. VII. 397. Лохв. у. Славяносерб. у. Въ Галиціи хлѣвъ, гдѣ зимой стоятъ овцы и телята. Фр. Пр. 136.
Половни́ця, ці, ж. 1) = Полуниця. 2) Полольщица. Полоти нездужаєш, — нехай тобі половницю нарає. О. 1862. VII. 36. По тім боці пшениченька, по сім боці половниченька. Чуб. V. 380.
Половни́чник, ка, м. 1) = Полуничник. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. Г. Барв. 216.
Поло́вня, ні, ж. Мѣсто куда ссыпаютъ полову.
Половча́стий, а, е. Объ особаго рода узорѣ въ вышивкѣ. Половчасті уставки. Kolb. I. 48.
Половчик, ка, м. Родъ небольшой птицы полового (см.) цвѣта. Вх. Лем. 453.
Поло́в'яний, а, е. Изъ мякины. Полов'яний хліб не голод, а пачосняя сорочка не нагота. Ном. № 5355.
Полов'я́ник, ка, м. = Половня.
По́лог, гу, м. 1) Роды, разрѣшеніе отъ бремени. Ой Маруся в полозі лежала, чорним шовком головку зв'язала. Нп. У поло́гах бу́ти. Рожать. Жінка була в пологах. ХС. 1893. VII. 74. 2) мн. поло́ги. Низьменная равнина по лѣвымъ берегамъ рѣкъ. Вас. 206.
Поло́гий, а, е. Отлогій, покатый. Полога гора. Вх. Лем. 453. Пологі зелені луки. Левиц. I. 63.
Поло́жистий, а, е = Пологий. Вх. Лем. 453.
Положи́ти, жу́, жиш, гл. = Покласти. Спекла колобок і положила на вікні. Рудч. Ск. II. 2. На кого такий гнів великий положили? Мил. 183.
Положи́тися, жу́ся, жишся, гл. 1) Лечь. Чуб. II. 410. В Вифлеємі народився, там у яслах положився. Чуб. V. 328. Спать з тобою положусь. Чуб. V. 8. 2) Отелиться. Положилася корова. Каменец. у.
Положки́ня, ні, ж. = Поліжниця. Желех.
По́лоз, за, м. 1) Полозъ въ саняхъ. Kolb. I. 67. Сумск. у. Як буде полоз вохкий, то буде й кінь мокрий. Ном. 2) Большая змѣя изъ семейства удавовъ, повидимому Eryx turcicus. КС. 1882. VIII. 377; КС. 1890. IV. 99. Ум. Полозо́к. Рудч. Ск. II. 7.
Полозю́к, ка́, м. = Полоз 2.
Поло́кати, каю, єш, гл. Мыть, полоскать. Угор. Полокана пшениця. Каменец. у.
Полокши́ти, шу́, ши́ш, гл. Искрошить какъ лапшу.
Поло́м, му, м. Сломъ. Як на полом піде хата, то багато дерева пропаде. НВолын. у.
Поломи́ти, млю, миш, гл. 1) Сломать. Коні потомити, вози поломити. Грин. III. 20. 2) Нарушить. Але ж бо я поломила матусину волю, тепер же я проклинаю свою лиху долю. Чуб. V. 250. Встрѣчаются также формы: Поламле… заповідь. Єв. Мт. V. 19. Віру християнську під ноги підтопчи, хрест на собі поламни. АД. I. 211.
Поломи́тися, млю́ся, мишся, гл. Сломаться. Дорогою вісь поломилася. КС. 1883. III. 671. Мостовиночка поломилася, вірний дружок затонув. Чуб. V. 370. Плужок… не поламлеться. Г. Барв. 195. Свічки не поламнуться, як оцюди положу? Пирят. у.
Поломінь, ні, ж. Пламя. Робім ся огньом. Яков ти поломінев будеш? Драг. 266. Іван палахнув наче та поломінь. Федьк.
По́ломно нар. Пламенно. Зорі наче палали, одна зоря поломніш від другої. МВ. III. 73.
