журча; полетѣть жужжа. Текли річки, побреніли до Заводовської аж у сіни. Чуб. III. 220. 2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.
Побре́нькати, каю, єш, гл. Побренчать, позвякать. Тут треба побренькати. Ном. № 9776.
Побре́нькач, ча, м. Больше во мн. ч. побре́нькачі. Звонкая монета, деньги (переносно, въ пословицѣ). Аби були побренькачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.
Побре́нькувати, кую, єш, гл. Побрякивать. Ой возьму я ключі не побренькуючи. Чуб. V. 130.
Побрести́, бреду́, де́ш, гл. 1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Ном. Хоч побреду через воду, да до свого роду. Чуб. V. 460. 2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів. Рудч. Ск. II. 14.
Побреха́ти, брешу́, шеш, гл. Поврать.
Побрехе́нька, ки, ж. Побасенка, анекдотъ. Я давно чув про усі ці побрехеньки, та усе якось не діймав їм віри. Ком. I. 16.
По́бридки, док, ж. мн. Бродяжничество, броженіе. Оце немає сучки Оленки! пішла, мабуть, на побридки. ЗОЮР. II. 19.
Побри́днути, ну, неш, гл. Надоѣсть, опротивѣть (о многихъ).
Побри́житися, жуся, жишся, гл. Поморщиться, сморщиться. Борз. Лебед. уу. Як випрати сукняну хустку, то побрижиться.
Побри́ндзати, дзаю, єш, гл. Побрести. Побриндзав у сад. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Побри́шкати, каю, єш, гл. Почваниться, пофуфыриться, поважничать.
Побрі́хувати, хую, єш, гл. Лгать, врать; привирать. Не побріхуй, — нічого сього не було. Константиногр. у. Він бреше, а ти побріхуєш. Ном. № 6941.
Поброди́ти, джу́, диш, гл. 1) Походить въ бродъ. Побродила по воді. Кв. 2) Отправиться бродить, уйти изъ дому. Сама сь дівка побродила, що сь козака полюбила. Гол. I. 121. 3) Потоптать, бродя. Походжено та поброджено вороними кіньми, то ж ходила, побродила журавочка з дітьми. Чуб. V. 52. Не жаль мені тої травиці, що її побродила, тільки жаль мені свого пір'ячка, що його поронила. Рк. Макс.
Побро́їти, ро́ю, їш, гл. = Наброїти. Вх. Лем. 451.
Побрудни́ти, ню́, ни́ш, гл. Сдѣлать грязнымъ, загрязнить.
Побрудні́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться грязнымъ.
Побру́катися, каюся, єшся, гл. Побарахтаться. Не сповивайте, нехай воно хоч трохи побрукається.
Побря́зкати. См. Побрязкувати.
Побря́зкач, ча, м. = Побренькач. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.
Побря́зкувати, кую, єш, сов. в. побря́зкати, каю, єш, гл. Бряцать, побряцать, побрякивать. Перенесу ключі не побрязкуючи. Мет.
Побрязча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Побрязкати. Там пан Василько проїжжав, лучком побрязчав, братів пробужав. Чуб. III. 272.
Побубня́віти, віємо, єте, гл. Поразбухать (во множествѣ). У мокрому горох полежав, та як побубнявів. Харьк.
Побубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Побормотать. Побубонить та й замовкне. Харьк.
Побува́ти, ва́ю, єш, гл. Побывать. Вона в мене не полуднувала, тільки в мене та побувала. Чуб. V. 553.
Побуджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. побуди́ти, джу́, диш, гл. Будить, разбудить (многихъ). Уставає Василева мати, усю свою челядь побуджає. Чуб. V. 703. Побудив усіх. Грин. I. 200 Нас побуди… Тоді вона побудила їх. Драг. 305. Побудив своїх братів. Драг. 334.
Побудува́ти, ду́ю, єш, гл. Построить. Побудували литвини церкву. Рудч. Ск. II. 196. Опочивав сном тихим, безпробудним, як сплять царі і дуки імениті, що помники собі побудували. К. Іов. 8.
Побужа́ти, жа́ю, єш, гл. = Побуджати. Рано, рано-пораненько уставала, ще й раніше матуся подужала. Чуб. V. 487.
Побу́рити, рю, риш, гл. Разрыть, разорить, разбросать. Побурять свині зерно. Вх. Лем. 451.
Побурлакува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть бурла́кою.
Побурмиструва́ти, ру́ю, єш, гл. Побыть бургомистромъ.
Побурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Поворчать. Ні, в мене свекруха не зла. Часом побурчить трохи, а не лає. Харьк.
Побусурма́нити и побусурме́нити, ню, ниш, гл. Обасурманить (многихъ).
Побусурма́нитися и побусурме́нитися, нюся, нишся, гл. Обасурманиться.
