Словарь української мови (1924)/побуджати
◀ побувати | Словарь української мови П побуджати |
побудувати ▶ |
|
Побуджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. побуди́ти, джу́, диш, гл. Будить, разбудить (многихъ). Уставає Василева мати, усю свою челядь побуджає. Чуб. V. 703. Побудив усіх. Грин. I. 200 Нас побуди… Тоді вона побудила їх. Драг. 305. Побудив своїх братів. Драг. 334.