Яси́р, ру, м. 1) Плѣнные, добыча, состоящая изъ населенія, взятаго въ неволю. ЗОЮР. I. 102. К. ЧР. 428. 2) Толпа. Вас такий ясир, що нігде й повернуться. Борзна.
Яси́рити, рю, риш, гл. Брать въ плѣнъ, въ неволю населеніе. Орда.... ясирить, полонить. К. ПС. 125. Налетіла з Криму буря на село щасливе: гумна палять, хати граблять, ясирять, що живе. К. МБ. X. 8.
Яси́рний, а, е. Относящійся къ ясиру. Продав мене в ясирную неволю. К. Бай. 59.
Яси́рник, ка, м. Плѣнный, взятый въ ясир. Народе мій, ясирнику татарський. К. ХП. 58.
Ясирува́ння, ня, с. Плѣненіе, взятіе въ ясир. Столітнє пращурів ясирування. К. Дз. 51.
Яси́ти, яшу́, яси́ш, гл. Сообщать. „Брате мій рідний! уже хоч бий, тілько панові батьку не яси“! Так що ж? у такого одмолишся? І нагаєм вибив, і кошовому з'ясував. ЗОЮР. I. 160.
Я́сік, ка, м. Маленькая подушка. Хотин. у.
Я́скір, (ра? кору?), м. Раст. Ranunculus. Вх. Пч. I. 12.
Я́сла, ясе́л, ж. мн. 1) Ясли. Ясла до коней не ходять. Ном. № 4479. Хиба ревуть воли, як ясла повні? К. Іов. 13. 2) = Ясна. Пятигор. окр. Ум. Ясе́лка, ясе́лечка, ясе́льця. Чуб. III. 323, 337. На Ордані тиха вода стала; там Пречиста свого сина купала, а скупавши, в шовковеє сповила, а сповивши, в яселках вложила. Чуб. III. 324. Був собі журавель да журавочка, наносили сінця повні ясельця. Г. Барв. 38.
Ясли́на, ни, ж. = Ясла 1. Не тай Христа у яслині. Грин. III. 27.
Я́сна, ясе́н, ж. мн. Десна. Камен. у., Черк. у.
Я́сни́й, а́, е́. Свѣтлый, блестящій, сіяющій, чистый, прозрачный. Ясний, як сонечко. Ном. № 13144. Що любив і кохав, собі дівчину мав, як зіроньку ясну. Мет. 24. Погляд ясний. МВ. II. 14. Очі ясні. Ном. № 269. Ясний день. Ясна вода. Ном. № 9846. Эпитетъ: а) сокола: ясний сокіл, б) хорошо выпеченнаго хлѣба. На столі лежав ясний да високий хліб. К. ЧР. 39. Наш коровай ясен був. Мет. 162. в) свободы. Та засійся, чорна ниво, волею ясною. Шевч. 652. О человѣкѣ: со спокойнымъ и свѣтлымъ выраженіемъ лица. Вона була спокійна та ясна. МВ. II. 170. Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі. К. ЧР. 33. Ум. Ясне́нький, ясне́сенький.
Яснина, ни, ж. Свѣтъ отъ огня. Вх. Лем. 488.
Ясни́ти, ясню́, ни́ш, гл. 1) Дѣлать блестящимъ, полировать. Вас. 163. Рк. Левиц. По сліду видно було, що у брички були нові шини на колесах, бо старі шини яснять місто, а нова усе наче копа. Екат. у. (Залюб.). Хай зуби ясни́ть! говорится о лошади, стоящей передъ пустыми яслями. Мнж. 171. 2) Объяснять, изъяснять. Давай яснити нам та баба — як і що і до чого, — аж набридла. Новомоск. Вона не яснила всього, а так тільки сказала, натяком. Павлогр. у. (Залюбов.).
Я́сність, ности, ж. Свѣтлость, блескъ, сіяніе. Драг. 329. В костьолі така ясність. Драг. 269. Виходить кінь з місяцьом, така ясність від нього вдарила. Драг. 263.
Ясні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Свѣтлѣть, дѣлаться свѣтлѣе. На дворі ясніє. Тихо піднявся місяць угору, зменшаючись і ясніючи. Левиц. I. 15. 2) Быть свѣтлымъ, Грядущее сяйне тобі полуднем, теперешнє яснітиме, як ранок. К. Іов. 25.
Я́сно, нар. Свѣтло. В хаті ясно, як серед дня. Левиц. I. 52. Вмѣсто обычной ср. ст. ясні́ше въ одной пѣснѣ: я́сше. Ой ясно, красно, та куда сонінько сходит, ой ясше, красше куда, рідна матінка ходит. Гол. III. 147. Ум. Ясне́нько, ясне́сенько.
Ясноба́рвий, а, е. Свѣтлаго цвѣта, свѣтлыхъ цвѣтовъ. Желех.
Ясновельмо́жний, а, е. Свѣтлѣйшій, сіятельный. (Титулъ украинскаго гетмана). Базарі, де військо, як море червоне, перед бунчуками, бувало, горить, а ясновельможний, на воронім коні, блисне булавою, — море закипить. Шевч. 149.
Ясновельмо́жність, ности, ж. Свѣтлость, сіятельство. (Титулъ украинскаго гетмана). Стор. I. 184.
Ясновишне́вий, а, е. Красный. Левиц. Пов. 203.
Ясножо́втий, а, е. Свѣтло-желтый. Стіни були помальовані ясножовтою барвою. Левиц. Пов. 19.
Яснозеле́ний, а, е. Свѣтло-зеленый. Яснозелена сукня. Левиц. Пов. 288.
