лестѣть. Буйні жита стиха шурчали довгими колосками. Мир. ХРВ. 62.
Шуря-буря, ж. Вихрь.
Шуря́к, ка́, м. = Шурин. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить? Рудч. Ск. I. 84. Ум. Шурячо́к.
Шу́сниця, ці, ж. = Суспиця. Уман. у.
Шуст, та, м. Буравъ, которымъ выравниваютъ внутри стволъ ружья.
Шу́стати, таю, єш, гл. Шелушить, очищать отъ шелухи. Шустаний ячмінь. О. 1881. XI. Св. 60.
Шуства́л, лу, м. Кожаный передникъ. Лубен. у.
Шустели́на, ни, ж. Бѣлье, одежда? Послі давай з її хребта усю шустелину здіймати. І се, каже, наше, і се наше. Г. Барв. 369.
Шусті́ти, чу, тиш, гл. = Шелестіти. Листя шустіт. Вх. Уг. 277.
Шусть, меж. 1) Шасть, шмыгъ. Шусть у шинк. Левиц. Мені з уст, а тобі за пазуху шусть. Ном. № 7521. 2) Выражаетъ быстрое всовываніе во что. ЕЗ. V. 121. Палицею шусть в діру. Гн. II. 25. 3) Шусть на люльки́. Будемъ мѣняться трубками. Ананьев. у.
Шу́тий, а, е. Не имѣющій одной изъ обыкновенныхъ принадлежностей. а) Безрогій, также съ малыми рогами. КС. 1898. VII. 45. Kolb. I. 65. Шух. I. 210. „Нема такого діла, щоб я не зробив!“ — „А налигай шутого вола за роги.“ — „Еге, коли ні за що налигача зачепити.“ Черном. б) Безухій, безхвостый. Шу́тий собака (безухій); шу́та корова (безъ хвоста); шу́тий цап — козелъ безъ бороды. Берд. у. в) — чолові́к. Безухій или лишившійся волосъ на головѣ человѣкъ. Козел. у. г) —та цибу́ля. Лукъ безъ луковицы. Шута цибуля: одні пера, а головки нема. Лебед. у. е) Шу́та ши́я. Обнаженная, не прикрытая воротникомъ шея. У дівчини шута шия. Берд. у. ж) Узоры въ вышивкахъ также называются шуті: особый родъ, отличающійся отъ иного рода, называемаго ріжкаті. Шух. I. 161.
I. Шу́тка, ки, ж. 1) Шутка. Шутки, шутки, а хвіст на бік. Ном. № 12658. 2) мн. Пустяки. У вас шутки бураки, а в нас їдять. Ном. № 12655. Ум. Шу́точка.
II. Шу́тка, ки, ж. 1) Ягненокъ. Отъ слова шу́тий. Вх. Пч. II. 6. 2) Пушистая сережка вербы, а также и покрытая такими сережками вѣтка. Фр. Пр. 34. ЕЗ. V. 210.
Шутко́вий, а, е. — ва неді́ля. Вербное воскресенье. Фр. Пр. 34.
Шуткови́тий, а, е = Шутковли́вий. Полт. у.
Шутковли́вий, а, е. Шутливый. Черк. у.
Шуткома́, нар. Шутя. Він це шуткома зробив.
Шуткува́ння, ня, с. Шутки. Се не іграшки, а шуткування. Чуб. III. 99.
Шуткува́ти, ку́ю, єш, гл. Шутить. Шуткує з неї. Г. Барв. 206. Шуткуй, глечичку, поки ушко відірветься. Посл.
Шу́то, нар. Недостаетъ чего либо, обычно находящагося, напр.: роговъ, уха, волосъ и пр. Если женщина скинетъ монисто, серьги, — говорятъ: Як тобі шуто без намиста и пр. Борз. у.
Шутулуць, меж. = Шусть 2. Печу, печу папку, саджу на лопатку, шутулуць у піч. ЕЗ. V. 149.
Шуфа́та, ти, ж. Снарядъ для ловли рыбы: двѣ жерди, соединенныя въ видѣ ножницъ; къ одной половинѣ жердей прикрѣплена сѣть въ видѣ мѣшка; держа противоположные концы жердей въ рукахъ, можно двигать сѣтью, раскрывать и закрывать ея отверстіе. Вх. Пч. II. 23.
Шуфля́да, ди, ж. = Шухляда 1. Шух. I. 99.
Шух, ха, м. Мѣра дровъ. Шух. I. 265.
Шу́хля, лі, ж. Лихорадка. Влад.-Волынск. у. Слов. Д. Эварн.
Шухля́да, ди, ж. 1) Ящикъ въ столѣ, выдвижной ящикъ. 3) Шкатулка. Ум. Шухля́дка.
Шу́швалок, лка, м. Шушера, шушваль. Я думала — парубки, коли шушвалки. Мил. 105.
Шу́шваль, лі, ж. соб. Шушера, шушваль, дрянь, сбродъ. Рк. Левиц.
Шуши́ця, ці, ж. Усохшая смерека. Шух. I. 176.
Шу́шкати, каю, єш, гл. Шептать. Вх. Лем. 486.
Шушо́н, на, м. Родъ верхней женской одежды. О. 1862. VIII. 24. Цариця ж сіла на ослоні в єдамашковому шушоні. Котл. Ен. Ішло кілька чоловік незвязаних і за ними шляхтянки у шушоні. Стор. М. Пр. 149.
Шушу́, меж., выражающее шептаніе. От кияне — шушу-шушу, радяться. АД. I. 50.
