Словарь української мови (1924)/шелестіти

by Борис Грінченко

◀ шелестіння

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шелестіти

шелесть ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шелесті́ти, щу́, сти́ш, гл. Шелестѣть, щумѣть. По соломі ходить, та не шелестить. Ном. А що в лісі за тихо, тілько листя шелестить. Чуб. V. 47. Уліз у чужу солому, та ще й шелестить. Ном. № 9696.