Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Котл. Ен. II. 30. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. Г. Барв. 423. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова. К. ХП. 25.
Шпетний, а, е. Безобразный, плохой. Кв. Шпетна дорога. Вх. Зн. 82.
Шпе́тно, нар. 1) Безобразно, гадко. 2) Аккуратно, опрятно. Кв. Ум. Шпетне́нько. Вбіралася шпетненько — шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка. МВ. II. 31.
Шпиг, га, м. 1) Шпіонъ. Черк. у. Шпиг сю пісню пильно слухав. Мкр. Н. 11. 2) Костный мозгъ.
Шпига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Колоть. 2) Говорить колкости. Все оттак заведуться ласкавими словами одно одного шпигати. МВ. II. 82. Почав його батько докірними словами шпигати. Харьк. г.
Шпигина́рь, шпиґина́рь, рю́, м. Скипидарь. Мил. М. 54.
Шпигну́ти, гну́, гне́ш, гл. Однокр. отъ шпига́ти. 1) Кольнуть. Як раз Гибсона і насів, шиигнув в висок над правим оком. Котл. Ен. VI. 27. 2) Кольнуть, уколоть словами. Він її то тим, то сим, та й шпигне, а як коли, то й при людях. Г. Барв. 107.
Шпиго́н, на, м. = Шпиг. Шпигоном — з церкви паламарь. Котл. Ен. IV. 64.
Шпигону́ти, ну́, не́ш, гл. Кольнуть съ силой. Мені треба жінки сміливої, щоб уміла часом турка під бік шпигонути. Левиц. Пов. 14.
Шпигува́ти, гу́ю, єш, гл. Шпіонить.
Шпикуля́ція, ції, ж. Шпіонство, развѣдки. Післав до бідного на шпикуляцію, ци правда то. Гн. II. 18.
Шпи́лечка, ки, ж. Ум. отъ шпилька.
Шпиле́чок, чка, шпи́лик, ка, м. Ум. отъ шпиль.
Шпи́лик, ка, м. Ум. отъ шпиль.
Шпили́ти, лю́, лиш, гл. Прикалывать булавками, шпильками. Гол. II. 634.
Шпиль, ля́, м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. I. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. I. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (см.). Вас. 159. Ум. Шпи́лик, шпильо́к, шпиле́чок.
Шпи́лька, ки, ж. 1) Булавка. Шпилькою пришпилити. Ном. № 8754. 2) Шпилька головная. Виняла з голови шпильку. Рудч. Ск. I. 99. 3) У горшечниковъ: деревянная палочка, толщиною въ карандашъ, въ одинъ конецъ которой вставляется загнутый въ видѣ крючка кусокъ проволоки, служащій вмѣсто кисточки при раскрашиваніи посуды узорами. Вас. 183. 4) Шипъ, колючка, листъ хвойныхъ растеній. Як на шпильки посадив бідного панотця. Св. Л. 18. Ум. Шпи́лечка.
Шпильо́к, лька́, м. Ум. отъ шпиль.
Шпиля́стий, а, е. Холмистый.
Шпи́ндель, ля, м. Поршень. Каменец. у.
Шпинь, ня, м. 1) Шипъ, нарѣзываемый на той части спицы, которая должна входить въ ступицу. Сумск. у. 2) Часть веретена. См. Веретено. 3) Часть моталки. Шпинь з витушки встроми на вулиці. Драг. 34.
Шпиня́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Колоть. 2) Корить, укорять, колоть насмѣшками. См. Нашпиняти.
Шпири́мистий, а, е. ? Біжить коник шпиримистий, коник вороненький. Гол. IV. 464.
Шпи́рити, рю, риш, гл. ? Не шпир голови, коли заміж бажаєш. Ном. № 8941.
Шпирну́ти, рну́, не́ш, гл. Пырнуть. Аж застогнала, наче її хто ножем шпирнув у серце. К. ЧР. 212.
Шпиртати, таю, єш, гл. = Шпортати. Вх. Лем. 485.
Шпита́ль, ля́ и лю́, м. Богадѣльня. КС. 1890. VII. 59. 1883. IV. 78. Шпиталі для слабих, убогих, калік. Ном. № 2584. Про тебе і в шпиталях шепчуть. Ном. № 2584.
Шпита́льний, а, е. Богадѣльный. — дід, ба́ба. Старикъ, старуха, находящійся въ богадѣльнѣ. Кобел. у.
Шпи́ти, шпитіти, гл. = Шпати. Вх. Зн. 83.
Шпитко, ка, м. Копающій, роющій. Вх. Зн. 83.
Шпи́хлір, ра, м. Амбаръ для зерноваго хлѣба и муки. Чуб. VII. 393, 396.
Шпи́ця, ці, ж. 1) Спица. 2) Снарядъ для сниманія коры съ березы. НВолын. у.
Шпича́к, ка́, м. 1) Ростокъ, появившійся изъ земли. Повитикались червоненькі шпичаки пивонії та півників. Левиц. I. 339.
Шпичакува́тий, а, е. Колючій, иглистый. Константиногр. у.
Шпича́стий, а, е. Остроконечный.
Шпи́чка, ки, ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на рас-