І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сами як свиня. Ном. № 7931. 2) Краткій.
Короте́нько, нар. 1) Коротко. 2) Кратко. Скажемо хоч коротенько, з яких частин вода складається. Дещо.
Короте́сенький, а, е. 1) Самый короткій. А сама жінка маленька, коротесенька. МВ. II. 132. 2) Самый краткій.
Короте́ча, чі, ж. — на те́бе! Чтобъ ты пропалъ! Желаю тебѣ смерти! Вх. Зн. 28. См. Коротка година.
Короти́ти, чу́, ти́ш, гл. Укорачивать.
Короти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Укорачиваться. Коротився вже ж вік мій: давайте мі свічки в руки. Kolb. I. 220.
Коро́ткий, а, е. 1) Короткій. Короткий той веселий вік дівочий. Левиц. Пристав з короткими гужами. Ном. 2) Краткій. 3) Коро́тка годи́на, коро́ткий час. Въ выраженіи: Бода́й на те́бе коро́тка годи́на (коро́ткий час)! = Бода́й на те́бе короте́ча! Вх. Зн. 28. Ум. Короте́нький, короте́сенький.
Коро́ткість, кости, ж. Краткость. Короткость часу. Желех.
Ко́ротко, нар. 1) Коротко. Гарно, та коротко. Ном. Ко́ротко жи́ти. Быть недолговѣчну. 2) Кратко. Тепер скажемо коротко, що Шрам Паволоцький… сам удавсь до Тетері. К. ЧР. 411. Ум. Короте́нько.
Короткозо́ркий, а, е. Близорукій. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Короткомо́вність, ности, ж. Лаконизмъ. Знаходимо в їй (у книзі) усі прикмети старосвітського стилю: короткомовність, нахил до загадки. К. Іов. IX
Коротконо́гий, а, е. Съ короткими ногами. Желех.
Короткоро́гий, а, е. Съ короткими рогами. Желех.
Короту́ха, хи, ж. Малорослая женщина. Ум. Короту́шечка, короту́шка. Ой жінко моя, коротушечко! Чи нічого повочерять, моя душечко? Чуб. V. 686.
Короту́шка, ки, ж. 1) Ум. отъ короту́ха. 2) Короткая сви́тка.
Коротю́ха, хи, ж. = Коротуха. Най тя бере зла тетюха, таки будеш коротюха. Гол. I. 320.
Ко́рочок, чка, м. Ум. отъ ко́рок.
Ко́рпати, паю, єш, гл. Ковырять. Ко́рпати о́чі. Укорять, попрекать. Як побачить було, що хто їде на коняці, то так і заздрить очима, і ну корпать очі чоловікові своєму. Рудч. Ск. II. 174.
Ко́рпатися, паюся, єшся, гл. Копаться. Антосьо все корпавсь у капшуці. Св. Л. 178.
Корписа́ти, са́ю, єш, гл. = Копирса́ти. Палічками землю корписали. Св. Л. 174.
Корпи́сочка, ки, ж. О лисицѣ (въ пѣснѣ): хлопотунья? постоянно копающаяся? Ой не знала удівонька, як у світі жить, та наняла ведмедика за плугом ходить… А лисичку-корписочку обідать носить. Чуб. V. 812.
Ко́рпус, са, м. Корпусъ, станъ. Лемішка робив своїм огрядним корпусом і ростом великий контраст. Левиц. I. 333.
Ко́рса, си, ж. Полозъ саней. Шух. I. 180.
Корса́тка, ки, ж. 1) Раст.? 2) — гірська. Рас. Hieratium aurantiacum. Шух. I. 20.
Корсе́т, ту, м. и корсе́тка, ки, ж. = Керсет, керсетка. Гол. Од. 22. КС. 1893. V. 282. Плахта на їй шовкова …корсет зелений. МВ. II. 77.
Корті́ти, корти́ть (кого́ и кому́), гл. безл. Не терпѣться, тянуть къ чему, хотѣть и желать чего нибудь. Кортить литвинка скоринка. Ном. № 5013. Хто язик держить за зубами, то того нічого не кортить. Ном. № 1106. Як ріжуть птицю, то аж дріжу, так мене кортіло напиться тієї крови. Стор. МПр. 30. Кортить таки тобі домівка.
Кортя́чка, ки, ж. Нетерпѣливое, сильное желаніе.
Коруго́в, гви, ж. = Корого́в. Щоб військо йшло під коругов. Котл. Ен.
Корх, ха, м. 1) Мѣра длины въ ширину ладони или въ четыре пальца. В старі годи бач на ціп міряли корхами. Харьк. г. Виріс як ячменик на корх, що тілько на голу косу косити. Черниг. у. Виріс на три корхи вгору. Г. Барв. 347. 2) Щепотка (земли). І то не наш корх землі, що нам очі закриють. Ном. № 1499.
Корці́вка, ки, ж. = Корчівка 2. Kolb. I. 61.
Корч, ча́, м. 1) Пень. 2) Кустъ. Тілько при долині два корчі калини. Чуб. V. 32. Ум. Ко́рчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.
Корча́га, ги, ж. Глиняный сосудъ съ узкимъ горлышкомъ для водки. Вх. Зн. 28.
Корча́к, ка́, м. Водяная мельница съ наливнымъ колесомъ. Левч. См. Коречний.
Корча́стий, а, е. Кустистый, густой. Садочок вишневий корчастий. Грин. III. 527.
Корче́мний, а, е. 1) Принадлежащій
