Словарь української мови (1924)/короткий
| ◀ коротитися | Словарь української мови К короткий |
короткість ▶ |
|
Коро́ткий, а, е. 1) Короткій. Короткий той веселий вік дівочий. Левиц. Пристав з короткими гужами. Ном. 2) Краткій. 3) Коро́тка годи́на, коро́ткий час. Въ выраженіи: Бода́й на те́бе коро́тка годи́на (коро́ткий час)! = Бода́й на те́бе короте́ча! Вх. Зн. 28. Ум. Короте́нький, короте́сенький.