Словарь української мови (1924)/корчівка

by Борис Грінченко

◀ корчів

Словарь української мови Борис Грінченко К корчівка

корчій ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корчі́вка, ки, ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.