ші по ріжках шпилі, а наверх коміна вертиться по вітру залізний півень. К. ЧР. 209. Ум. Коміно́к, коміно́чок. Щоб ліжко там було і коміночок, і огонь щоб горів. Рудч. Ск.
Ко́мір, ра, м. Воротникъ. Не до нашої шиї ті коміри шили. Левиц. Ум. Коміре́ць. У лисички, каже, гарна шкурка… на комірець. Рудч. Ск. II. 15.
Комі́рка, ки, ж. 1) Ум. отъ комо́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку. Нп. 2) См. Бердо и Блят.
Комі́рне, прил. ср. р. Наемная плата за квартиру. Приня́ти кого́ в комі́рне. Пустить, принять на квартиру кого. Чуб. I. 4. В комі́рнім сиді́ти. Нанимать квартиру. Желех. Нажилась в комірнім. Св. Л. 245. Піти́ в комі́рне. Сдѣлаться квартирантомъ. Желех.
Комі́рник, ка, м. 1) Жилецъ, постоялецъ. Уман. У. Вх. Зн. 27. 2) Сборщикъ пошлинъ на таможнѣ. Ум. Комірниче́нько. Там на долині стоїть дві ялині: там наша пані ягідки рвала, комірниченька ісподобала. Нп.
Комі́рницький, а, е. 1) Квартирантскій. Хазяйська наука комірницькій корові ногу переломала. Ном. № 2817. 2) Таможенный.
Комі́рниця, ці, ж. Квартирантка. Вх. Зн. 27.
Комірниче́нько, ка, м. Ум. отъ комі́рник.
| Комі́ронька, ки, ж. | Ум. отъ комо́ра. | |
| Комі́рочка, ки, ж. |
Комірчи́на, ни, ж. Небольшая комора. Через сіни була пекарня з комірчиною. Левиц. I. 192.
Комі́ть, нар. Внизъ. Комі́ть-голово́ю. Внизъ головою. Вх. Зн. 27.
Комли́к и пр. См. Кімлик и пр.
Ко́мнір, ра, м. = Комір. Панство в голові, а воші за комніром. Ном.
Комо́д, ду, м. и комо́да, ди, ж. Комодъ. Воздвиженський… одпер комод, витяг гроші і одніс жінці. Левиц. Коло стола стояла комода, а перед канапою стіл. Левиц.
Комо́лий, а, е. Безрогій. Комолий віл і ґулею б'є. Ном. № 3364.
Комо́нний, а, е. Конный. Комонне військо.
Комо́нник, ка, м. Всадникъ, кавалеристъ. За ними ще півдесятка комонників. К. ЧР. 169. Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по крилах. К. ЧР. 343. Въ дѣтской игрѣ въ ка́шу такъ называется тотъ изъ играющихъ, который ѣдетъ верхомъ на товарищѣ. КС. 1887. VI. 461.
Комо́нниця, ці, ж. 1) Раст. Трилистникъ полевой, Trifolium arvense. Вх. Лем. 426. См. Команиця. 2) Безплодная кобыла. Желех.
Комо́нно, нар. Конно.
Комо́нь, ня, м. Конь. Ой як тяжко комоневі протів води плисти, ой так тяжко кохатися, не мавши користи. Нп.
Комо́ра, ри и Комо́ря, рі, ж. 1) Амбаръ, кладовая. Виніс із комори казан. …Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. Служитъ также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. 2) Лавка. Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К ЧР. 25. 3) Таможня. Гайсин. у. 4) См. Ри́тки. Ум. Комі́рка, комі́ронька, комі́рочка. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Чуб. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Чуб. V. 9. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець. Грин. III. 539.
Комо́рити, рю, риш и коморува́ти, ру́ю, єш, гл. Жить на квартирѣ. Желех. Він коморит у мене. Вх. Зн. 27.
Комо́рячий, а, е. Амбарный. Василь зирк на коморячі двері. Кв.
Компани́ст, та, м. Товарищъ. Хоч старий, а не цурається давніх компанистів. Св. Л. 38.
Компані́єць, ні́йця, м. Казакъ легкоконнаго войска въ XVIII вѣкѣ. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. 361. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці. Макс.
Компані́йський, а, е. Относящійся къ компані́йцю. Полковник компанійський. Шевч. (1883) 235.
Компа́нія, нії, ж. 1) Общество, компанія. Злі компанії і доброго чоловіка зопсують. Ном. № 5982. 2) Отрядъ войска. Чому сь мене, моя мамо, з ранку не збудила, коли тота компанія з міста виходила. Гол. I. 145.
Компанува́ти, ну́ю, єш, гл. Водить компанію. Грицько з Іваном компанували. Волч. у.
Компа́нчик, ка, м. Солдатъ. Полюбила компанчика, гей за їм тужила. Гол. I. 145.
