Словарь української мови (1924)/компанієць
| ◀ компанист | Словарь української мови К компанієць |
компанійський ▶ |
|
Компані́єць, ні́йця, м. Казакъ легкоконнаго войска въ XVIII вѣкѣ. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. 361. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці. Макс.