прежде. Була колись шляхетчина. Шевч. Колись і ти був в такій неволі, як ми тепера. Макс. Щоб народ дививсь та не забував, як колись за батьків та за дідів діялось. К. ЧР. 2) Когда-нибудь. Нароблять вони колись нам до сто чортів лиха. Стор. 3) Какъ-то разъ. Колись прихожу, а він такий гнівний.
Колиха́лочка, ки, ж. Та, которая качаетъ колыбель (няня). І до печі куховарку найняв, і до пива пивоварочку, до колиски колихалочку. Чуб. V. 1122.
Колиха́ння, ня, с. Колебаніе, качаніе.
Колиха́ти, шу́, шеш, одн. в. колихну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Качать, качнуть, колебать. Як тії струни колихнеш. Руд. 2) = Колисати 2. Прийшлося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910. Там я буду ночувати, дитиночку колихати. Мет. 3) Качать на качеляхъ.
Колиха́тися, шу́ся, шешся, одн. в. колихну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Колыхаться, качаться. Ой у полі билиночка колихається. Нп. Кладочка така хистка, що вся так і колишеться. 2) Качаться въ люлькѣ. 3) Качаться на качеляхъ.
Коли́шній, я, є. Прошедшій, бывшій когда-то. Згада козак колишнєє, згада та й заплаче. Шевч. Оповідаю дещо про колишніх крепаків. О. 1862. I. 61. Бо-зна-коли́шній. Давно прошедшій. Бо-зна колишнії звичаї в душі своїй перебіраю. Шевч. Чорт-зна-коли́шній. Очень давній. Борщ оскомистий, чорт-зна-колишній. ЗОЮР. I. 217.
Коли́шнійсь, няясь, нєєсь. = Колишній. Озвалась, блиснувши очима, колишнясь краля. Г. Барв. 426. Левиц. Пов. 174.
Колії́вщина, ни, ж. Гайдамаччина. Батько діда просить, щоб той росказав про коліївщину, як колись бувало, як Залізняк, Гонта ляхів покарав. Шевч. 205.
Колі́й, лія́, м. 1) Мясникъ, рѣжущій свиней. Херсон. г. 2) Эпитетъ гайдамакъ. А коліям нічим стрілять — куль нема. К. ЗОЮР. I. 135.
Колімажарь, ря, м. Продающій мазь для колесъ, деготь. Вх. Уг. 245.
Колі́нечко, ка, с. Ум. отъ колі́но.
Колі́нкуватий, а, е. Колѣнчатый.
Колі́но, на, с. 1) Колѣно. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. 38. 2) Родъ, происхожденіе. Одно — що вона пані великого коліна, а друге — що з прадіда ляшка. К. ЧР. 317. 3) Поколѣніе. Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. Опат. 49. 4) Изгибъ (рѣки и пр). Коліно трохи було: так іти прямо, а потім повернуть у бік коліном. Екатер. у. 5) Переходъ голоса при пѣніи. Не попадеш пісні: на коліна крута. Харьк. г. Ум. Колі́нечко, колі́нце. Первий раз ступив (у воду) по колінечка, другий раз ступив — як під рученьки. Грин. III. 279.
Колі́ння, ня, с. соб. Колѣни. На коління падають, владиці Богу честь дають. Чуб.
Колінува́тий, а, е. 1) Колѣнчатый. 2) Извилистый. Колінувата річка.
Колі́нце, ця, с. 1) Ум. отъ колі́но 1 и 4. Посип пшінця по колінця, водиці по крильця. Мет. 23. Рось вирвалась з неволі, як гадючка тричі зверетенилась колінцями на зеленій траві. Левиц. I. 93. 2) Колѣнце въ стеблѣ односѣменодольныхъ растеній, изъ котораго начинается листъ. Харьк. г.
Колі́нчастий, а, е. Колѣнчатый.
Колі́нчик, ка, м. Колѣнце въ стеблѣ. Ой стерегла я жита, пшаниці… Щоб з колосочка не видзьобало; щоб колінчика - не виломало. Чуб. III. 454. См. Колі́нце 2.
Колі́нчити, чу, чиш, гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сього. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91.
Ко́лір, ру, м. Цвѣтъ. Санько розмалював той кружок усякими колірами. Ком. II. 85.
Колісни́к, ка́, м. Колесникъ. Чуб. I. 258. Вас. 146.
Колісни́цтво, ва, с. Ремесло колесника. О. 1862. I. 52.
Колісни́ця, ці, ж. 1) Колесница (только въ литературномъ языкѣ). См. Колесни́ця. 2) и мн. Колісни́ці = Колішня. Шух. I. 165.
Колісня́, ні́, ж. 1) = Колішня. 2) мн. Колісні́. Родъ вышивокъ. Kolb. I. 48.
Колісце́, ця́, с. Ум. отъ ко́лесо. 1) Вообще маленькій кружокъ, маленькое колесо въ значеніяхъ 1—4 слова колесо. Колісце у млині. Одчинітеся, ворітця, одкотітеся, колісця. Мет. 171. Колесцем, бояре, колесцем! МУЕ. III. 113. 2) Въ блокѣ: каточекъ съ углубленіемъ для веревки. Шух. I. 162, 256.
Колісча́, ча́ти, с. = Колісце. Костантиногр. у. Ум. Колісча́тко.
Колісча́стий и колісча́тий, а, е. 1) Круглый. Сонце круглобоке як кавун, а не як корж; бо коли б воно було тільки ко-
