Словарь української мови (1924)/колінце
◀ колінуватий | Словарь української мови К колінце |
колінчастий ▶ |
|
Колі́нце, ця, с. 1) Ум. отъ колі́но 1 и 4. Посип пшінця по колінця, водиці по крильця. Мет. 23. Рось вирвалась з неволі, як гадючка тричі зверетенилась колінцями на зеленій траві. Левиц. I. 93. 2) Колѣнце въ стеблѣ односѣменодольныхъ растеній, изъ котораго начинается листъ. Харьк. г.