Ква́сиво, ва, с. Квашенье (квашеные бураки, капуста, яблоки и пр.) Закупила я яблук на квасиво. Чигир. у.
Кваси́ло, ла, с. Плохой, спитой квасъ. Як був квас, то не було вас, а як настало квасило, то й вас розносило. Ном. № 4579.
Квасина́, ни, ж. Квашенье. НВолынск. у.
Ква́сити, шу, сиш, гл. 1) Квасить. 2) Окислять. 3) — гу́би. Имѣть кислую мину. Жінкам та дітям можно квасить губи. Сніп. 22.
Ква́ситися, шуся, сишся, гл. Имѣть кислую мину, хныкать, брюзжать. Желех.
Кваскува́тий, а, е. Кисловатый.
Квасли́на, ни, ж. 1) Иногда только во мн. ч.: квасли́ни. Квасная гуща. Черниг. 2) Хлѣбная гуща, употребляемая при выдѣлкѣ овчинъ. Сумск. у.
Ква́сни́й, а, е. Кислый. Оце вишні квасні, а це — солодкі. Каменец. у. Квасне́ ті́сто. Кислое тѣсто, а также небольшое количество тѣста, оставляемаго въ квашнѣ для слѣдующаго раза. Каменец. у.
Квасни́к, ка, м. 1) Погребъ для квашеныхъ овощей. Кіев. г. 2) Кадка для квашенія. Екатериносл. г. Мнж. 181. 3) Дубильный чанъ. Сумск. у.
Квасни́ця, ці, ж. 1) Дикое яблоко. Носив хлопець молоденький до дівчини ябка, носив перше солоденькі, а послі квасниці. Чуб. V. 122. 2) = Гуслянка.
Ква́сність, ности, ж. Кислота.
Квасні́ти, ні́ю, єш, гл. Киснуть.
Ква́сно, нар. Кисло.
Ква́снути, сну, неш, гл. = Квасніти. Шиплять, як кваснуть, буряки. Котл. Ен. III. 33.
Квасо́к, ску́, м. Ум. отъ квас. 1) Квасокъ. 2) Щавель. 3) Родъ кушанья. Варють борщі, локшину, квасок. Кв. 4) Раст. Rumex acetosella. Вх. Пч. I. 12.
Квасо́лечка, ки, ж. Ум. отъ квасоля.
Квасоли́на, ни, ж. Одно зерно фасоли.
Квасо́люватий, а, е. О барашковомъ мѣхѣ: съ завитками въ фасольное зерно. Вас. 198.
Квасо́ля, лі, ж. Фасоль. Phaseolus vulgaris. У нашого дядька квасолі грядка, та все біла. Ном. стр. 297. Оттут бувало із-за тину вилась квасоля по тичині. Шевч. 492. Ум. Квасо́лечка. Посадила квасолечку. Грин. III. 350.
Квате́ра, ри, ж. = Кватира. Мет. 378. Шевч. 346.
Квати́ра, ри, ж. 1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко… й на кватирі стали. Стор. 2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш. 3) Форточка въ окнѣ. Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку. АД. 74. 4) Фаза луны. Чуб. I. 10. Ум. Квати́рка, квати́ронька, квати́рочка. Поїдемо у Москву на кватироньки стояти. Відчинила кватироньку. Грин. III. 308. А я шовком вишиваю, в кватирочку виглядаю. Шевч. 196. Подай, подай крізь кватирочку руку! Мет. 7. Ой одсуне спідню кватирочку. АД. II. 73. См. Квартира, кватера, кватиря.
Кватира́нт, та, м. Квартирантъ. Лебединск. у.
Кватира́нтів, а, е. Принадлежащій квартиранту.
Квати́рка и квати́рька, ки, ж. Ум. отъ кватира. 1) Квартирка. 2) Стекло въ окнѣ. Подивився козак Нечай у нову кватирку. Макс. 3) Форточка въ окнѣ. Вас. 149. Хтось одсунув знадвору кватирку і гукнув на всю світлицю: Пугу! К. ЧР. 221. Ой відсунув та пан Нечаєнко кватирку од ринку. АД. II. 71. 4) Часть шапки (какая)? Дуже гостра кватирка: на його шапку треба крутішу. Лебед. у. По объясненію Василенко, часть фуражки между околышемъ и верхомъ. Вас. 156. 5) Небольшое отверстіе, вырѣзанное въ арбузѣ, чтобы узнать, спѣлъ-ли онъ. Нехай наріже кавун на кватирку, так я покуштую, який він. Черниг. у. 6) Ум. отъ кварта. Мені молодиці купують горівки. Їдна купить кватирочку, друга пів кватирки. Грин. III. 281.
Квати́рний, а, е. Квартирный.
Квати́ронька, ки, ж. Ум. отъ кватира.
Квати́рочка, ки, ж. 1) Ум. отъ кватира. 2) Ум. отъ кварта. Гей поставлю я кватирочку меду, таки тебе з розумоньку зведу. Чуб. V. 347. Возьми собі кватирочку та йди додомочку, та й вдома напийся та й не волочися. Грин. III. 323.
Кватирува́ння, ня, с. Квартированіе, стоянка.
Кватирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216. 2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. I.