Кардина́л, ла, м. Кардиналъ. Як тая Ченчіо колись убила батька-кардинала. Шевч. 335.
Кардова́ний, а, е. = Кордований. Ой увидів би ти мої красні строї: кардовані чижми землицю точ'ят, ройова сукня тереми зміта'т. Гол. II. 81.
Кардо́вник, ка, м. Раст. Sparganium simplex L. и Sparganium ramosum L. ЗЮЗО. I. 137.
Каре́та, ти, ж. Карета. Вивели йому коники в сідлі, шабельку в сріблі, панну в кареті. Pauli.
Ка́ри, кар, ж. мн. Водовозные дроги. Колеса, бендюги і кари, і самиї церковні мари. Котл. Ен.
Ка́рий, а, е. 1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Шевч. 131. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі? Шевч. 40. 2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Федьк. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Грин. III. 565. Ум. Каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами. Чуб.
Кари́та, ти, ж. = Карета. Вийшов він із карити. О. 1862. II. 59.
Карк, ка, м. 1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б'є. Новц. Ка́рка зломи́ти. Сломать шею. Ном. № 4318. Ка́рка вигина́ти. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у. 2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181.
Карковий, а, е. Затылочный.
Ка́рлик, ка, м. Карликъ. Ум. Ка́рличок.
Карлува́тий, а, е. Приземистый.
Карлю́жа, жі, ж. Маленькій уродъ.
Карлю́ка, ки, ж. Крючокъ, загибъ на концѣ палки. Кв. II. 170. Ум. Карлю́чка.
Карлю́чити, чу, чиш, гл. Кривить, искривлять.
Карлю́читися, чуся, чишся, гл. Кривиться, искривляться.
Карлю́чка, ки, ж. Ум. отъ карлюка. О. Мойсей зігнув шию карлючкою, а голова звисла на груди. Левиц. I. 142. Кожда ручка собі карлючка. Ном. № 9718. Загну́ти карлю́чку кому́. Задать трудный вопросъ кому, поставить въ затруднительное положеніе кого.
Карлючкува́тий, а, е. Крючковатый, съ изгибомъ, изломомъ. Ніс довгий та карлючкуватий. Кв. II. 170. Писання карлючкувате.
Кармазин, ну, м. 1) Сукно малиноваго цвѣта. Ном. № 13159. 2) Платье изъ карма́зину. Будуть куми у жупанах, побратими у луданах, сусідоньки в кармазині. Макс. Взяли зняли з Морозенка кармазин, сап'янці. Мет. 411. Не важились ходити у кармазинах. К. ЧР. 64.
Карма́зинка, ки, ж. Родъ яблокъ съ темнокрасною кожею. Харьк. г.
Карма́зинник, ка, м. Носящій карма́зини, вообще богатый человѣкъ. Желех.
Карма́зиновий, а, е. 1) Сдѣланный изъ карма́зину. (Скидає) жупани кармазинові з себе. К. ЧР. 2) Малиновый цвѣтъ.
Карма́к, ка́, м. Рыболовный снарядъ, для ловли подо льдомъ: волосяная веревка, къ которой прикрѣплены 5—6 удочекъ. Вас. 189. Въ Добруджѣ снарядъ этотъ дѣлается въ бо́льшихъ размѣрахъ: онъ состоитъ изъ многихъ переме́тів (отъ 200 до 400 штукъ), т. е. осмоленныхъ канатовъ, на каждомъ канатѣ по 60 крючковъ. МУЕ. I. 40.
Кармалю́к, ка́, м. Билліардъ. З'їхалися комисари в кармалюка грати. ЗЮЗО. I. Матеріалы, 56, 60.
Карма́н, на́, м. 1) Карманъ. Ті каптани, та не ті кармани. Ном. № 7921. 2) Небольшой изукрашенный мѣшечекъ, пришитый къ поясу и носимый женщинами. Харьк. у.
Карма́ш, ша, м. = Карман? Білаш — іди в кармаш, а чорниш — біжи в комиш. Ном. № 4643.
Карна́вка, ки, ж. Церковная кружка для сбора денегъ. Всі… клали в карнавку по копійці. Стор. Люде гроші кидали до карнавки церковної. О. 1861. VI. 75. Ум. Карна́вочка.
Карна́вочний, а, е. Кружечный. Є їх чимало церковних грошей: самих, мовляв, карнавочних я кладу більш як дев'ятдесят карбованців, а знов свічкових, кошилевих. Васильков. у.
Карни́з, зу, м. Карнизъ. Стояла палата хороша, висока, убрана в карнизи. Левиц.
Ка́рний, а, е. Наказуемый, уголовный.
Ка́рність, ности, ж. Наказаніе. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. № 152. За злодійство йому сієї карности мало. Донск. Об. А хоч коли й мине день без карности, — то все неспокійно… все горя та лиха сподівайся. МВ. I. 45.
Ка́рно, нар. Наказуемо.
Карноу́хий, а, е. Съ маленькими ушами.
