вивернув Шамрай бока. Мет. Ум. Караби́нок. В руках карабинок, на плечах кишкетик, на плечах кишкетик, при боку багнетик. Гол. I. 149.
Карабине́р, ра, м. Карабинеръ.
Караби́нок, нка, м. Ум. отъ карабин.
Карабі́н, на, м. = Карабин. Стан салдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. Карабі́нчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. I. 137.
Карабу́нитися, нюся, нишся, гл. Лѣзть, карабкаться. Куди воно карабуниться ще?
Карава́н, ну, м. 1) Большая повозка, фургонъ. 2) Траурныя дроги. Желех. 3) Винокуренный заводъ. Збудував караван і жене таку горілку, що люде зо всіх слобід ідуть до його купувати. Стор. 4) Караванъ. За для його звертають каравани, ідуть степом і марне погибають. К. Іов. 14. 5) Толпа людей, ищущихъ работы. 6) Отдѣлъ конскаго табуна изъ одного жеребца и нѣсколькихъ кобылъ. 7) Нѣсколько рѣчныхъ судовъ, идущихъ въ товариществѣ.
Карава́ти, мн.? Ой як мене, моя мамко, в рекрути ловили, пам'ятаю, моя мамко, ще й котрої днини, записали в нову барму, в тоті каравати; кажут, кажут, моя мамко, шоби не втікати. Записали в нову барму, в тоту оделію. Гол. I. 150, 151.
Каразійовий, а, е. Сдѣланный изъ простого толстаго сукна.
Каразія, зії, ж. Простое сукно. Вбіраєте… каразіями своїх слуг. Левиц. (Правда, 1868, 485). Козацьку каразію та кожухи. К. ЦН. 238.
Караї́мка, ки, ж. Низкая баранья шапка съ плоскимъ верхомъ. Вас. 156.
Карака́ти, тів, м. Короткіе сапоги. Желех.
Кара́ки, ків, мн. Мѣсто, гдѣ стволъ дерева раздѣляется на двое. Як насіла у літі сарана, то де гілля, або караки, то геть усе поламала.
Кара́куватий, а, е. Суковатый, съ наростами (о деревѣ). Черк. у.
Каракуля, лі, ж. = Картопля. Вх. Пч. I. 13.
Караку́цьки, цьок, ж. мн. Раст. Cucurbita реро L. Var citriformis. ЗЮЗО. I. 120.
Каралу́ш, ша, м. Клинъ, которымъ сбиваютъ плотъ. Вх. Зн. 24.
Караман, на, м. Названіе чернаго вола. КС. 1898 VII. 42.
Кара́ння, ня, с. Наказаніе. Не боже карання, своє дуровання. Ном. № 7044.
Карапа́вка, ки, ж. = Коропавка. Вх. Зн. 24.
Карапа́ня, ні, ж. = Карапавка. Желех.
Карапу́дитись, джуся, дишся, гл. = Харапудитися.
Карапу́дливий, а, е. Пугливый (о лошади). Чигир. у.
Карапу́з, за, м. Карапузикъ. Діток сплодив двойко: карапузика хлопчика та скверуху дівчинку. К. ЧР.
Карапу́зка, ки, ж. Родъ круглой дыни.
Кара́сик, ка, кара́сичок, чка, м. Ум. отъ карась.
Карасі́р, ру, м. Керосинъ. Харьк. и Полт. г.
Карасі́рниця, ці, ж. Керосиновая лампа, преимущественно безъ стекла. Вас. 196.
Кара́сь, ся́, м. 1) Карась, Carassius vulgaris. Не всі старі щуки карасів хватають. Макс. Ой лин та карась у ятері трепетавсь. Нп. 2) Названіе вола цвѣта оперенія куропатки. КС. 1898. VII. 41. Ум. Кара́сик, кара́сичок. За періжками подали печені карасики. Левиц. 395. Ліз карасик через перелазик, та у воду плюсь! Ном.
Карасьча́, ча́ти, с. = Карася́.
Карася́, ся́ти, с. Молодой карась, карасикъ. Ум. Карася́тко, карася́точко.
Карася́ччя, чя, соб. Караси. Карасяччя як макогін завдовшки. Константиногр. у.
Карата́ти, та́ю, єш, гл. Коротать. Тілько з нелюбом свій вік каратати. Мет. Дев'ятий десяток каратала (бабуся). Сим. 235.
Кара́тель, ля, м. Каратель. Бог один каратель грішних. К. Псалт. 172.
Кара́ти, ра́ю, єш, гл. Наказывать, карать. Було тобі знати, як Байду карати: було Байді голову істяти. Нп. Доля карає і вельможного, і неможного. Ном. № 1729. Мене, браття, милосердний Господь б'є й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною. Грин. III. 693. Кого Бог кара на світі, то й вони карають. Шевч. 80. Сло́вом кара́ти. Корить, бранить. Він не б'є мене, не лає, він мене словом карає. Мет. 263. На го́рлі кара́ти. Предавать смертной казни. КС. 1885. VII. 448.
Кара́тись, юся, єшся, гл. Мучиться. Я каралась ввесь вік в чужій хаті. Шевч.
