Словарь української мови (1924)/карась
| ◀ карасірниця | Словарь української мови К карась |
карасьча ▶ |
|
Кара́сь, ся́, м. 1) Карась, Carassius vulgaris. Не всі старі щуки карасів хватають. Макс. Ой лин та карась у ятері трепетавсь. Нп. 2) Названіе вола цвѣта оперенія куропатки. КС. 1898. VII. 41. Ум. Кара́сик, кара́сичок. За періжками подали печені карасики. Левиц. 395. Ліз карасик через перелазик, та у воду плюсь! Ном.