Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/759

Ця сторінка вичитана

спать у рові, прокинеться, як та курка, — нема платка і каптурка. Чуб. V. 1639.

Капту́рка, ки, ж. Мужской головной уборъ: шерстяной колпакъ въ видѣ усѣченнаго конуса. Гол. Од. 48.

Капту́рник, ка, м. Монахъ, какъ носящій капюшонъ. К. МБ. II. 134.

Каптуро́вий, а, е. Относящійся къ ка́птуру.

Капту́рок, рка, м. Ум. отъ каптур.

Каптуроно́сець, сця, м. = Каптурник. К. МБ. II. 134.

Капту́рчик, ка, м. Ум. отъ каптур.

Капу́за, зи, ж. = Капелюха. Гол. Од. 18.

Капу́рис, са, м. Конецъ. Говорится о евреяхъ, когда они умираютъ. От Мошкові й капурис. Новц.

Капусня́к, ка́, м. Родъ щей.

Капусняко́вий, а, е. Относящійся къ капусняку́.

Капусня́чий, а, е. = Капусняковий.

Капу́ста, ти, ж. 1) Капуста. І межі капустою доброю буває багато гнилих качанів. Ном. № 2449. На капу́сту сі́кти. Въ куски рубить. Як узяв ляхів, як узяв панів на капусту сікти. Лукаш. 33. Кача́нна капу́ста. См. Качанний. 2) За́яча капу́ста. Раст. а) Sedum Telephium L. ЗЮЗО. I. 136. б) Menyanthes trifol. Шух. I. 21. 3) Густые щи изъ рубленной кислой капусты. Ум. Капу́стиця, капу́стонька, капу́сточка. Поливайте капустицю, то буде родити. Чуб. V. 147. Щоб моя капустиця була із кореня коренистая, із листу головистая. Ном. № 261.

Капусти́на, ни, ж. Одинъ кочень капусты, одинъ листокъ капусты.

Капу́стиця, ці, ж. Ум. отъ капуста.

Капусті́йник, ка, м. Горшокъ для варки капу́сти 3. Верни, любко, капустійник, що'сь украла з ночі. Гол. II. 299.

Капу́стниця, ці, ж. = Капу́ста 3. Кусок хліба на полиці киця не доїла, капустниця під лавкою іще не скисліла. Грин. III. 327.

Капу́стонька, ки и капу́сточка, ки, ж. Ум. отъ капуста.

Капу́стяний, а, е. 1) Капустный. Набрав капустяного листя. Рудч. Ск. II. 12. 2) Глупый. Ви, голови капустяні: думаєте, може, що я плачу. Федьк.

Капустя́нка, ки. 1) Кадка для капусты. 2) Мѣсто, съ котораго снята уже капуста. Вх. Зн. 24.

Капу́т, несклоняемое. Конецъ, смерть, гибель. Там йому й капут. Ном. Присягайте мені на послушенство гетьманське, а не присягнете, то тут вам і капут. К. ЧР. 300. Да́ти капу́т. Убить. Ми йому дамо капут! Рудч. Ск. I. 26.

Капуш, ша, м. Насѣк. Melophagus ovinus. Вх. Пч. I. 7.

Капца́н, на́, м. Голякъ, бѣднякъ. Желех.

Капцані́ти, ні́ю, єш, гл. Бѣднѣть. Желех.

Ка́пці. См. Капець.

Капцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Сніг капцю́є. Снѣгъ идетъ большими хлопьями. Желех.

Капчу́ри, рів, м. мн. Родъ зимнихъ штановъ у гуцуловъ. Вх. Зн. 24.

Капши́вий, а, е. Неряшливый, грязный. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Ка́пші, шів, мн. ? Чортови капші. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Капшу́к, ка́, м. 1) Кошелекъ. Повнісінький капшук золота і срібла. Стор. Бря́знути капшуко́м. Дать денегъ, раскошелиться. Брязнув капшуком перед владикою, — той і вимудрував щось на Сомка. К. ЧР. 26. 2) мн. Раст. Земляника, Fragaria vesca L, а также и клубника, Fragaria collina L. Подольск. г. ЗЮЗО. I. 123. Ум. Капшучо́к. Не находив ти часом у себе… капшучка із грішми? Де ж то! Найшла моя жінка… ми гроші забрали, а капшук викинули. Рудч. Ск. II. 144.

Капшуко́вий, а, е. Кошельковый.

Капшучо́к, чка́, м. Ум. отъ капшук.

Капшушки́, ків, м. мн. Раст. Campanula glomerata. Шух. I. 21.

Ка́пщина, ни, ж. Пошлина съ напитковъ. Желех.

Ка́ра, ри, ж. 1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: „Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись“. Шевч. 187. Се кара божа на нас. Мет. 263. 2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Мет. 57. Ум. Ка́ронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати? Нп.

Карабе́ль, бля́, м. = Корабель. Ум. Кара́блик.

Карабе́ля, лі, ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами. МПр. 76.

Караби́н, ну, м. Карабинъ, короткое ружье. Ой той же то козак Зарвай а він бистрого ока: ой як затопив із карабина,