Словарь української мови (1924)/капшук
| ◀ капші | Словарь української мови К капшук |
капшуковий ▶ |
|
Капшу́к, ка́, м. 1) Кошелекъ. Повнісінький капшук золота і срібла. Стор. Бря́знути капшуко́м. Дать денегъ, раскошелиться. Брязнув капшуком перед владикою, — той і вимудрував щось на Сомка. К. ЧР. 26. 2) мн. Раст. Земляника, Fragaria vesca L, а также и клубника, Fragaria collina L. Подольск. г. ЗЮЗО. I. 123. Ум. Капшучо́к. Не находив ти часом у себе… капшучка із грішми? Де ж то! Найшла моя жінка… ми гроші забрали, а капшук викинули. Рудч. Ск. II. 144.