Іко́рка. Коровка ма'т ікорку добру. Вх. Лем. 421.
Ікра́тий, а, е. Имѣющій икру. Ікрата риба. Черк. у.
Ікре́ць, ця, м. Самка рыбы. Вх. Пч. II. 21. См. Ікровиця.
Ікриця, ці, ж. = Ікра 1. Вх. Пч. II. 21.
Ікро́виця, ці, ж. Рыба-самка. Вх. Зн. 37. См. Ікроць.
Ікряний, а, е. = Ікратий. Ікряна риба. Лебед. у.
І́лем, ма, м. Раст. вязъ. Ultus montana. ЗЮЗО. I. 140.
І́льм, му, м. ільма, ми, ж. = Ілем. ЗЮЗО. I. 140.
Ільма́к, ільм'я́к, ка, м. = Ілем. Валк. у. ЗЮЗО. I. 140.
Ільмако́вий, а, е. Вязовый, берестовый.
Ільми́на, ни, ж. Вязовое дерево. ЗЮЗО. I. 140.
Ільм'я́к. См. Ільмак.
Ільнува́ння, ня, с. = Льнування. О. 1861. X. 62.
Ільнува́ти, ну́ю, єш, гл. = Льнувати.
Ільня́к, ка, м. = Ілем. ЗЮЗО. I. 140.
Ільняний, а, е. = Лянний. Ільняна сорочка. Чуб. V. 189.
Ільти́ця, ці, ж. 1) Оголенная отъ шерсти овечья кожа. Вас. 154. 2) Кантъ изъ оголенной отъ шерсти овечьей кожи вокругъ полушубка внизу. Вас. 155. 3) Кантъ, вшиваемый между двумя кусками кожи или матеріи. Черк. у. Харьк. г. Мнж. 181.
Ільча́стий, а, е. = Лянний. А що нам були скатерті? все ж то нам були ільчасті. Гол. II. 110.
І́манка, ки, ж. Поимка. Угор.
Іма́ти, ма́ю, єш, сов. в. іми́ти, іму́, ме́ш, гл. 1) Брать, взять, поймать, хватать, схватить. Ном. № 6889. Наперед невода риби не імати. Ном. № 2603. Як заверли мрежі, імили двіста штири риб. Гн. I. 124. Ой казав пан круль Варвару імити. МУЕ. III. 52. 2) — ві́ри. = Няти віри.
Іма́тися, іма́юся, єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл. 1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Ном. № 1650. Мокрого поліна вогонь не йметься. Посл. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Гн. I. 124. Куля го ся не імат. Гн. I. 36. 2) То-же, что и займа́тися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів. Гн. II. 14.
Імела́, ли́, ж. = Івилга. ЗЮЗО. I. 141.
Ї́мельга, ги, ж. Камышъ съ травою. Одес. у.
Імени́ни, ни́н, ж. мн. Именины. Прийшли іменини Потоцького. Рудч. Ск. II. 203.
Імени́нник, ка, м. Именинникъ. Шевч. (О. 1862. III. 17).
Імени́тий, а, е. Именитый, знатный. Миколай імня знаменито, побіждає всіх іменитих. Чуб. I. 169.
Іме́ння, ня, с. Имя. Дали вони їм імення: сину Іван, а дочці — Ганна. Рудч. Ск. I. 131.
Іме́но, на, с. = Імення. Не забудь імено Господа Бога. Гн. II. 251.
Іменува́ння, ня, с. Именованіе, называніе. Г. Барв. 426.
Іменува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. I. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.
Іменува́тися, ну́юся, єшся, гл. Именоваться. Нехай ваші хуторі іменуються слободою Михайлівкою. Стор. II. 102.
Імжи́ти, імжу́, жиш, гл. = Мжити. Ой у саду дрібен дощик імжить. Мет. 270. Ой на горі сніжок імжить. Нп. Рк. Левиц.
Іми́ти. См. Імати.
Імі́ти, імі́ю, єш, гл. = Мати. Єдиного тільки у себе сина імала. Чуб. III. 15.
Імки́й, а́, е́ = Ємкий. Волч. у.
Імла́, ли́, ж. = Мла. Ой імла, імла по полю лягла. Мет. 193. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала. Мил. 158.
Імня́, і́мени, с. = Ім'я. Грин. II. 345. Прибери пня, дай йому імня і з нюю буде чоловік. Ном. № 11173.
Імові́рний, а, е. Довѣрчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ.
Імові́рність, ности, ж. 1) Довѣрчивость. Ном. 9521. 2) Вѣроятность.
Імові́рно, нар. Довѣрчиво.
Імхо́вий, а, е. = Моховий. Три подушок імхових. Лукаш. 163.
Імше́дь, ді, ж. 1) Мохъ. Шух. I. 18. 2) = Мшедь. Вх. Зн. 28.
Імши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Мшити. Імшити хату. Шух. I. 92. 2) — горшки́.
