Словарь української мови (1924)/імати

by Борис Грінченко

◀ іманка

Словарь української мови Борис Грінченко І імати

іматися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Іма́ти, ма́ю, єш, сов. в. іми́ти, іму́, ме́ш, гл. 1) Брать, взять, поймать, хватать, схватить. Ном. № 6889. Наперед невода риби не імати. Ном. № 2603. Як заверли мрежі, імили двіста штири риб. Гн. I. 124. Ой казав пан круль Варвару імити. МУЕ. III. 52. 2) — віри. = Няти віри.