щина, старая вѣдьма. Тут якась старая баба, знахурка всесвітня і сідая, і горбата, мабуть застолітня, прислухалась, примінялась і, як став, сказала… Одспівавши, заніміла, очі протирала, а за сью така ж другая ириця казала. Мкр. Н. 33.
И́рід, рода, м. См. Ирод.
И́рій, рію, м. = Вирій. Гуси, гуси білі в ирій полетіли. Шевч. 519. Пташки, що влітку так співали, у ирій вже поодлітали. Греб. 387.
Ирод и И́рід, да, м. 1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став ирод-чорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч.
И́родів, дова, ве. Иродовъ. Бранное слово. Иродове кодло. Ном. № 895. Иродів сину. Ном. № 3572.
Ирстени́н, на, м. Христіанинъ. Ішов раз бідний ирстенин дитину ирстити, та не міг найти кумів. Гн. II. 32.
Ирсти́ти, рщу́, стиш, гл. = Хрестити. Шух. I. 181.
Ирсти́тися, рщу́ся, стишся, гл. = Хреститися. Шух. I. 38, 212.
Ирха, хи, ж. 1) Выдѣланная овечья или козья шкура. Желех. 2) Кантъ въ сапогахъ, гдѣ сшиваются половинки голенища. НВолын. у. 3) Нам'я́ти и́рху. Надрать хохолъ.
Ирхо́вий, а, е. = Иршаний. Желех.
Ирчок, чка, м. = Ирджок. Вх. Уг. 242.
И́рша́ний, а, е. Изъ овечьей или козьей выдѣланной шкуры. И́рша́ні штани́. Кожаные мѣховые штаны, обращенные шерстью внизъ, — носятъ пастухи въ Новороссійскомъ краѣ и Черноморіи зимой. Чабанам видається на зіму одежа: сорочки, штани хрящові, штани иршані. О. 1862. V. Кух. 34.
Ирша́нки, нок, ж. Кожаные, мѣховые штаны. Мнж. 181.
Ирши́ни, шин, мн. = Хрестини. Желех.
Иршли́ця, ці, ж. Оторочка на тулупѣ изъ смушка или сурковаго мѣха. Вас. 155.
Ирщіння, ня, с. = Иршини. Желех.
И́скорка, ки, ж. Ум. отъ и́скра.
Искорник, ка, м. Раст. Ranunculus acris. Вх. Уг. 242.
И́скра, ри, ж. Искра. З малої искри великий вогонь буває. Ном. Палкий як искра. Мкр. Н. 12. Ум. И́скорка.
Искри́стий, а, е. Искристый. (Сонце) обсипає своїм искристим світом. Мир. Пов. II. 76. За ними йде міжа искриста піни. К. Іов. 94. Искристий погляд. Мир. ХРВ. 61.
Искри́ти, рю́, риш, гл. Бросать искры. Сонце… искрило світом. Мир. Пов. I. 158. Схиливсь до своєї жінки, оком искрить. МВ. II. 184. Ко́мін искри́ть — черезъ дымовую трубу вылетаютъ искры. Херс. у.
Искроватий, а, е. Блестящій. Вх. Лем. 422.
И́скрявий, а, е. = Искристий. По блискучій искрявій росі від них лягає тінь. Г. Барв. 245.
Искряни́й, а, е. Искрящійся. Искряні очі. Левиц. I. 84.
Искря́стий, а, е. = Искристий. МУЕ. III. 87.
Ит, меж. = Ет. 1. Ит, не знать чого ти турбуєшся. Рудч. Ск. II. 119.
Ич, меж. = Ач. Ном. № 11185.
