Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хрестити
Берлін: Українське слово, 1924

Хрести́ти, щу́, стиш, гл. 1) Крестить (новорожденнаго), совершать крещеніе. Хрестять люде, хоч ся ще не уродило. Ном. 2) Крестить, осѣнять крестомъ. Пестить Горпина свою первістку.... аби прокинулось, аби поворухнулось — уже вона й коло колиски, і хрестить, і цілує. МВ. I. 97.