Словарь української мови (1924)/хрестити
| ◀ хреститель | Словарь української мови Х хрестити |
хреститися ▶ |
|
Хрести́ти, щу́, стиш, гл. 1) Крестить (новорожденнаго), совершать крещеніе. Хрестять люде, хоч ся ще не уродило. Ном. 2) Крестить, осѣнять крестомъ. Пестить Горпина свою первістку.... аби прокинулось, аби поворухнулось — уже вона й коло колиски, і хрестить, і цілує. МВ. I. 97.