узялася шура-бура, козакові гречку здула. Чуб. V. 1170. 2) Вздымать, вздуть.
Здува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зду́тися, зду́юся, єшся, гл. 1) Сдуваться, сдуться. 2) Вздыматься, вздуться.
Здудні́ти, ні́ю, єш, гл. Загудѣть, зазвучать. Сіла-м собі в темнім лісі, трохи-м спочивала, аж ту разом щось здудніло, — я ся споглянула. О. 1862. IV. 7.
Зду́жати, жаю, єш, гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. Чуб. V. 300. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, ні подужа. Ном. 14273. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді. НВолын. у.
Зду́мати, ся. См. Здумувати, ся.
Здуми́тися, млю́ся, ми́шся, здумі́ти, мі́ю, єш, гл. Изумиться. Аж люде здуміли. Каменец. у. Калина пігнулася, дівчина здумилася, де воля поділася. Чуб. V. 503.
Зду́мувати, мую, єш, сов. в. зду́мати, маю, єш, гл. 1) Вздумывать, вздумать, затѣвать, затѣять. Єдин здумав женитися, щоб було чим журитися. Чуб. V. 519. 2) Вспоминать, вспомнить, припомнить. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583. 3) Воображать, вообразить, представлять, представить.
Зду́муватися, муюся, єшся, сов. в. зду́матися, маюся, єшся, гл. Надумывать, надумать. Я ся здумам инакше. Вх. Лем. 419.
Здупла́віти, вію, єш, гл. Сдѣлаться дуплистымъ (о деревѣ). Желех.
Здуплена́тіти, тію, єш, гл. = Здуплавіти. Груша здупленатіла. Черк. у.
Здури́ти, рю́, риш, гл. Обмануть. Сим-тим баба ляха здурила. Ном. № 3104.
Здурі́ти, рі́ю, єш, гл. Одурѣть; съ ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Чуб. V. 630.
Здурні́ти, ні́ю, єш, гл. Поглупѣть, сдѣлаться глупымъ. Вх. Лем. 419.
Зду́рняти, няю, єш, гл. Одурачить, оставить въ дуракахъ. Петро здурняв мене. НВолын. у.
Зду́ру, нар. Сдуру. Так инший здуру неборак над Божим ділом вередує. Гліб. 70.
Зду́ти. См. Здувати.
Зду́хвина, ни, ж. и зду́хи, хів, м. мн. = Здуховина. Так здухи й ходять у вола. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Зду́ховина, ни, ж. У четвероногаго животнаго: часть между ребрами и сѣдалищными костями. Черк. у.
Здя́куватися, куюся, єшся, гл. Наблагодариться. Не здякуюсь. Ном. № 12052. Так ті люде не здякувались. ЗОЮР. I. 231.
Здя́читися, чуся, чишся, гл. Отблагодарить. Вона лиш одповіла: здячить вам ся мати. Федьк. I. 99.
Зезю́льки, льок, ж. мн. Раст. Orchis Morio. L. ЗЮЗО. I. 130.
Зелемизелоня, ні, ж. = Земизеленя. Вх. Пч. I. 9.
Зелена́стий, а, е. Зеленоватый. Закр.
Зелене́нький, зелене́сенький, а, е. Ум. отъ зелений.
Зелене́нько, зелене́сенько, нар. Ум. отъ зелено.
Зелене́ць, нця́, м. 1) Незрѣлый плодъ. См. Зеленцем. 2) Раст. Ой на горі мак сіють, під горою зеленець. Грин. III. 107.
Зеле́ний, а, е. 1) Зеленый. Ой ти, козаче, зелений барвінку! Мет. 43. Ой піду я молоденька зеленою долиною. Мет. 96. Одступись, зелена жабо. Ном. № 3833. 2) Незрѣлый. 3) Зеле́ні свя́та. Недѣля пятидесятницы. Раз, на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Стор. I. 65. Зеле́на неді́ля. Воскресенье, которымъ начинается недѣля пятидесятницы. До зеленої неділі в байраках біліли сніги білі. Шевч. 592. Ум. Зелене́нький, зелене́сенький. Гнеться явор зелененький. Мет. 96.
Зелени́ти, ню́, ни́ш, гл. Зеленить. Холод зеленить старе жовте лице. Мир. Пов. I. 142.
Зелені́се(і)нько, нар. Ум. отъ зелено.
Зеле́ність, ности, ж. 1) Зеленый цвѣтъ. 2) Незрѣлость. Зеленість — буйність, а молодість — дурність. Ном. № 8715.
Зелені́ти, нію, єш, гл. Зеленѣть. Тілько степом-полем трава зеленіє. Мет. 244.
Зеле́нка, ки, ж. Сортъ дыни.
Зеленкува́тий, а, е. 1) Зеленоватый. 2) Немного недозрѣвшій. Ячмінь був зеленкуватий, а він покосив. Новомоск. у.
Зе́лено, нар. 1) Зелено. 2) Незрѣло. Ум. Зелене́нько, зелене́(і́)се(і)нько.
Зеленоо́кий, а, е. Съ зелеными глазами. Гойдаються на зелених вербахъ зеленоокі русалки. Левиц. I. 97.
Зелено́чок, чка, м. Почка, завязь. Не розів'єшся, дорогий мій квіте, ізов'янеш у зеленочку. МВ. I. 45. Плоди свої погубить в зеленочку. К. Іов. 34.
Зеленува́тий, а, е. = Зеленкуватий. Зеленувате жито. Черк. у.
Зелену́ха, хи, ж. 1) Древесная жаба, Rana viridis. 2) Порода мухъ. Я тієї му-
