Словарь української мови (1924)/здумувати

by Борис Грінченко

◀ здуміти

Словарь української мови Борис Грінченко З здумувати

здумуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зду́мувати, мую, єш, сов. в. зду́мати, маю, єш, гл. 1) Вздумывать, вздумать, затѣвать, затѣять. Єдин здумав женитися, щоб було чим журитися. Чуб. V. 519. 2) Вспоминать, вспомнить, припомнить. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583. 3) Воображать, вообразить, представлять, представить.