байдужний. Ніхто мене не жде і парубок мій байдужен. Г. Барв. 337.
Байдуже́чки, нар. Ум. отъ байдуже.
Байду́жий, а, е. Безразличный, равнодушный, индифферентный. Погляд її очей був недбалий… байдужий. Левиц. Пов. 297.
Байду́жість, жости, ж. Безразличіе, индифферентизмъ, равнодушіе. Левиц. I. 330. Потребно великої праці, щоб зв'язати те, що порвала наша недбайливість та стидка українська байдужість. Левиц. Пов. 279. Байдужість про закони природи. К. ХП. 122.
Байду́жки, нар. Ум. отъ байдуже.
Байду́жливий, а, е. = Байдужий. К. Кр. 35.
Байду́жливо, нар. = Байдужно. Байдужливо прийняла вдова вмову дурневу, — не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку. Г. Барв. 307. Вона й привіталася, і снідання подала, і щось промовила, і про щось поспитала, і глянула, і подякувала, та усе наче недбайливо, якось байдужливо. МВ. III. 105.
Байду́жний, а, е. = Байдужий. К. Кр. 17. Г. Барв. 20.
Байду́жно, нар. Равнодушно, безразлично, индифферентно. Дивиться байдужно з високости. К. ЦН. 291. Роспитувала я селян про неї, але мені одказувано байдужно, мов про аби що. Г. Барв. 373.
Ба́йдур, ра, м. Волокита, ловеласъ? „Де ж їх будеш прала, Галенько єдина?“ — На тихім Дунаю, козаче-гультаю! — „Де будеш сушила, Галенько єдина?“ — На єдвабном снуре, козаче-байдуре. — Гол. II. 722, 723.
Ба́йка, ки, ж. 1) Басня. „Кажи казки!“ — Не вмію. — „Кажи байки!“ — Не смію. — „Кажи сякої-такої небилиці“! Чуб. I. 214. Не все те правда, що байка каже. Чуб. I. 232. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки. Рудч. Ск. I. 191. 2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Ном. № 3807. Байка плавати, але як би казали нурка дати. Фр. Пр. 19. 3) = Бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Чуб. III. 38. Ум. Ба́єчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі. Гліб.
Байка́рь, ря́, м. Баснописецъ. Желех.
Байки́й, а́, е́. Говорливый, словоохотливый. Левч. 27.
Ба́йковий, а, е. = Баєвий. У байковій юпці вона мені все на думці. Чуб. V. 405.
Байло́, ла́, с.? Какъ бранное слово: Позирни, байло! К. ПС. 57.
Байло́ва, ви, ж. Выносное дышло въ плужной запряжкѣ. Черк. у.
Байло́вка, ки, ж. 1) = Байлова. Анан. у. 2) Шестъ, посредствомъ котораго поднимаютъ якорь на дуб, большую днѣпровскую лодку. Мнж. 180.
Байло́га, ги, ж. = Байлова. Херс.
Байлува́ти, лу́ю, єш, гл. Припрягать вторую пару воловъ и встаскивать возъ на гору. Рудч. Чп. 245. Ой на гору, гору будем байлувати. Рудч. Чп. 113.
Ба́ймуд, да, м. Дуракъ, остолопъ, болванъ. Желех.
Байо́вий, а, е. = Баєвий. Чуб. VII. 430. Зелена байова керсетка. Мир. ХРВ. 9.
Байор, ра, м. = Крайка. Kolb., I. 45.
Байо́рисько, ка, с. Ув. отъ байоро.
Байо́рка, ки, ж. 1) Снурокъ цвѣтной. Шух. I. 122. 2) Каждая изъ четырехъ обвитыхъ канителью струнъ торбана. КС. 1892. III. 383, 384.
Байо́ро, ра, с. = Баюра 1. Вх. Лем. 389. Ув. Байорисько. Вх. Лем. 389.
Байо́рок, рка, м. 1) Золотая проволочная нить. Желех. 2) = Байорка 2. Желех.
Байра́к, ка, м. 1) Лѣсокъ въ оврагѣ; буеракъ. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже світе! Грин. II. 169. Ой не шуми, луже, зелений байраче! Мет. 92. До зеленої неділі в байраках біліли сніги. Шевч. 2) Мундштукъ при уздечкѣ. Сідло черкеське з пітником, уздечка новісінька з байраком. Изъ пѣсни, приведенной въ „Истор. Новой Сѣчи“ Скальковскаго. Ум. Байрачок, байраченько.
Байра́ка, ки, ж. = Байрак 1. Не з-за гори, з-за байраки, відтіля ідуть гайдамаки. Мет. Форма эта, вѣроятно, явилась только для риѳмы.
Байра́ченько, ки, с. Ум. отъ байрак.
Байра́чний, а, е. Принадлежащій, относящійся къ байраку 1, буерачный, овражистый.
Байрачо́к, чка́, м. Ум. отъ байрак.
Байсамі́на, ни, ж. Родъ растенія. О. 1861. XI. Св. 29.
Ба́йстер, ра, м. = Байстрюк. Аф. 292.
Байстрю́к, ка́, м. Внѣбрачный, побочный сынъ. Котл. Ен. IV. 67. Не бай-
