Словарь української мови (1924)/байрак
| ◀ байорок | Словарь української мови Б байрак |
байрака ▶ |
|
Байра́к, ка, м. 1) Лѣсокъ въ оврагѣ; буеракъ. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже світе! Грин. II. 169. Ой не шуми, луже, зелений байраче! Мет. 92. До зеленої неділі в байраках біліли сніги. Шевч. 2) Мундштукъ при уздечкѣ. Сідло черкеське з пітником, уздечка новісінька з байраком. Изъ пѣсни, приведенной въ „Истор. Новой Сѣчи“ Скальковскаго. Ум. Байрачок, байраченько.