в. затума́ни́тися, нюся, нишся, гл. Затуманиваться, затуманиться. Затуманився туман, край доріженьки припав. Чуб. V. 997. Зійди, хто світ видав, на гори ті величні, що по-над хмарами затуманились. К. МХ. 32.
Затупи́ти, ся. См. Затуплювати, ся.
Зату́плювати, люю, єш, сов. в. затупи́ти, плю́, пиш, гл. Притуплять, притупѣть, иступлять, иступить, затупить.
Зату́плюватися, лююся, єшся, сов. в. затупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Притупливаться, притупиться, иступляться, иступиться, затупиться.
Затупоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Затопать, застучать копытами. Коли так одного вечора затупотіло в дворі; вибігла стара, а Данило коня прив'язує. МВ.
Затурбува́ти, бу́ю, єш, гл. Обезпокоить.
Затурбува́тися, бу́юся, єшся, гл. Захлопотаться, засуетиться.
Затурготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Застучать. Частенько було уночі затурготить у віконце. Стор. I. 207.
Зату́ркати, каю, єш, гл. 1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. Стор. I. 100. 2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. Кв. I. 134. 3) — го́лову. Сбить съ толку, затуманить (голову).
Затуркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Затурготіти. І не схаменулась небога, як лихо затуркотіло у віконце. Стор. I. 4. Затуркотів барабан. Мир. ХРВ. 144.
Затурча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Затуркати 1 и 2. Затурчить у вухо горлицею. Стор. I. 90.
Зату́шкати, ся. См. Затушковувати, ся.
Затушко́вувати, ко́вую, єш, сов. в. зату́шкати, каю, єш и затушкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Закутывать, закутать, закрывать, закрыть со всѣхъ сторонъ. Кв. III. 177. Навіщо ти хату заштурмовуєш, затушковуєш? Константиногр. у. 2) Приправить, прибавить для вкуса. Юшку салом затушкую. Г. Барв. 356.
Затушко́вуватися, ко́вуюся, єшся, сов. в. зату́шкатися, каюся, єшся, и затушкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Закутываться, закутаться.
Затушкува́ти, ся. См. Затушковувати, ся.
Затхну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Получить дурной запахъ, провоняться. Яйця затхнулись. Лебед. у.
Затьми́ти, млю́, ми́ш, гл. Затемнить, затмить. Як летіла сарана, то світ затьмила, — така її була сила. Каменец. у. — очі. Завязать глаза. Очі мої козацькі молодецькі червоною китайкою затьміте. О. 1862. VIII. 22.
Затьо́н, ну, м. 1) Упрямый, неподатливый человѣкъ. Черк. у. 2) Зарубка. Цурка з затьонами на кінцях. О. 1862. V. Кух. 39.
Затьо́па, пи, об. = Задріпа.
Затьо́патися, паюся, єшся, гл. = Задріпатися.
Затьо́р, ру, м. 1) Скопленіе льда во время ледохода. Тут на березі, саме на Ненаситці, стояв водяний млин якогось купця; та знесло його, як був затьор. Екатериносл. у. 2) Дава́ти затьо́ру. Колотить, бить сильно. Пану Геленору смертельного дали затьору, і той без духу тут зоставсь. Котл. Ен. V. 67.
Затьо́рач, ча, м. = Затирач. Сумск. у.
Затьо́хкати, каю, єш, гл. 1) Запѣть (о соловьѣ). Затьохкав у садку соловейко. 2) Забиться (о сердцѣ). Серце затьохкало, як не вискоче. О. 1862. X. 12.
Затю́кати, каю, єш, гл. 1) Закричать: тю! 2) Запугать крикомъ на кого.
Затю́пати, паю, єш, гл. Побѣжать маленькой рысцой.
Затя́г, гу, м. Навербованный отрядъ войска. КС. 1883. IV. 751; II. 298. Ой деж твої, пане Саво, битії таляри, що їх набрав по Вкраїні водячи затяги! Нп.
Затяга́ти, га́ю, єш, сов. в. затягти́, гну́, неш, гл. 1) Затягивать, затянуть. Не можна затягати нитку на шиї, бо нечистий задавить. Грин. II. 25. Нуте, хлопці чорнобривці, затягайте неводи. Чуб. III. 123. Бери воли та затягай вози. Грин. III. 571. 2) Затаскивать, затащить. Під білою березою козаченька вбито, ой убито, вбито, затягнено в жито. Чуб. V. 375. 3) Затягивать, затянуть, завлекать, завлечь; приглашать, пригласить. Суд не затяга, та суд і не одпуска. Ном. № 7372. Дівка Санджаківна на встрічу вихожає, Алкана-пашу в город Козлов зо всім військом затягає. АД. I. 211. — на хліб. Приглашать на угощеніе. Буду панів і козаків на хліб, на сіль затягати. Мет. 415.
