Словарь української мови
Борис Грінченко
З
затирач
Берлін: Українське слово, 1924

Затира́ч, ча́, м. Инструментъ, которымъ прорѣзываютъ бочары въ клепкахъ углубленіе для вставки дна. См. Затирати 4. Шух. I. 250.