певно кіт. Драг. 63. 2) Задѣвать, затащить.
Затарасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Завалить хворостомъ (топь). 2) Преградить (путь). В болоті загрузла і заднім путь затарасувала.
Затарасува́тися, су́юся, єшся, гл. Увязнуть въ грязи. Оттут їхала пані у кареті та як затарасувалась у багні, то насилочку двома парами волів витягли. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Затаска́ти. См. Затаскувати.
Зата́скувати, кую, єш, сов. в. затаска́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Затаскивать, затащить, куда-нибудь. Собаки десь уже і ягня (зарізане) затаскали. Мнж. 134. 2) = Запроторити 2. Тимоху (попа, за кару) затаскали в манастир, та ще й на дев'ять місяців. Св. Л. 300. 3) Занимать, занять притащенными предметами извѣстное мѣсто. Затаскав цареві дровами увесь двір. Мнж. 41.
Затасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Задѣвать, заложить неизвѣстно куда, забросить, запропастить. Куди се ти віника затасувала? 2) Замять, затереть. Там у волості й затасували моє діло. Черк. у.
Затахлува́ти, лу́ю, єш, гл. Запропастить. Затахлував усю худобу і кінця не знайдеш.
Зата́ювати, та́юю, єш, сов. в. затаї́ти, таю́, ї́ш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила Діва сина, хтіла затаїть. Чуб. III. 368. І дух від ляку затаїв. Котл. Ен. Затаївши дух, пильно на неї дивився. Стор. МПр. 76.
Зата́юватися, та́ююся, єшся, сов. в. затаї́тися, таю́ся, ї́шся, гл. 1) Скрываться, скрыться, укрываться, укрыться. Затаївся духом і тілом. НВолын. у. 2) Отпираться, отпереться, не признаваться, не признаться. Затаїться, та й що хоч йому роби. НВолын. у.
Затве́рджувати, джую, єш, сов. в. затверди́ти, джу́, ди́ш, гл. Утверждать, утвердить.
Затверді́лий, а, е. Загрубѣлый, затвердѣвшій. Серце бо їх затверділе. Єв. Мр. VI. 52.
Затверді́ти, ді́ю, єш, гл. Затвердѣть.
Затве́рднути, ну, неш, гл. = Затвердіти. Затвердло поле й не вореш. Каменец. у.
Зате́клий, а, е. Затекшій.
Затекти́. См. Затікати.
Зателе́нькати, каю, єш, гл. = Задзеленькати. Тут бо саме зателенькав дзвінок. Хата, 95. Загув великий дзвін з дзвіниці і роскотився в повітрі. За ним тихо зателенькали маленькі дзвоники. Мир. Пов. II. 129.
Зателе́па, пи, об. Неряха. МВ. (КС. 1902. X. 152). Осе ше зателепа, все в неї чорт знає як: сорочка от-от опаде, запаска теж, пояс аж по землі волочеться. Брацл. у. Уже й вечір минає; а як вечір проминув, — зателепа прилинув. Грин. III. 652.
Зателе́панка, ки, ж. Неряха. Желех.
Зателе́пати, паю, єш, гл. = Заталапапати. Желех.
Зателе́патися, паюся, єшся, гл. = Заталапатися. Так зателепався, як жид. Ном. № 11273.
Зателе́пкуватий, зателе́пуватий, а, е. Неряшливый. Каменец. и Брацл. у.у.
Зателіпа́ти, па́ю, єш, гл. Закачать, заболтать.
Зателіпа́тися, па́юся, єшся, гл. 1) Заболтаться, закачаться. 2) = Заталапатися. Зателіпалась як свиня. Зміев. у.
Зате́мне́ння, ня, с. Затемненіе, помраченіе. Затемнення історії. К. Кр. 23.
Зате́мни́ти. См. Затемняти.
Зате́мніти, нію, єш, гл. Ослѣпнуть.
Зате́мнювати, нюю, єш, гл. = Затемняти. Затемнює євангельський завіт. К. ПС. 62.
Затемня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зате́мни́ти, ню́, ни́ш, гл. Затемнять, затемнить. Та хмара надулась і річ таку веде: „що вже мені се сонце надоїло!… Я здужаю його собою затемнить. Греб. 367. Хто ти такий, що хочеш затемнити небесний суд словами без науки? К. Іов. 84.
Затемперува́ти, ру́ю, єш, гл. Очинить перо.
Зате́мрітися, рюся, ришся, гл. Потемнѣть, стемнѣть. То вияснилося було, а то знов затемрілося. НВолын. у. Вийшли увечері, а у ліс прийшли — затемрілося, нічого не видко. Каменец. у.
Затене́тити, чу, тиш, гл. 1) Поставить сѣти. 2) Слегка прикрыть.
Зате́пла, нар. Пока тепло.
Зате́пліти, лію, єш, гл. 1) Потеплѣть. 2) безл. Стать теплѣе (о погодѣ).
Зате́рпнути, ну, неш, гл. Отерпнуть, онѣмѣть. Богослов курив та й курив, аж язик йому затерп. Св. Л. 122.
Затерча́ти, чу́, чи́ш, гл. О поющемъ
