Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/637

Ця сторінка вичитана

Засли́нюватися, нююся, єшся, сов. в. засли́нитися, нюся, нишся, гл. Обслюниваться, обслюниться. Прийшла Венера іскривившись, заслинившись і завіскрившись. Котл. Ен.

Засліди́ти, джу́, ди́ш, гл. Запачкать слѣдами (грязной обуви).

За́слінка, ки, ж. Доска для закрытія отверстія въ кухонной печи. Одслонила заслінку, виняла з печі… і поїла. Рудч. Ск. II. 41.

Засліпи́ти, ся. См. Засліпляти, ся.

Засліпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. засліпи́ти, плю́, пиш, гл. Ослѣпить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому засліпи́ло о́чі. Онъ ослѣпъ. Переносно: закрылъ глаза, пересталъ видѣть (ночью, во снѣ). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослѣпить, лишить правильнаго взгляда на вещи. Нехай і турчин… Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. I. 94). Покиньте… засліплених латиною панів. К. ПС. 134.

Засліпля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. засліпи́тися, плю́ся, пишся, гл. Ослѣпляться, ослѣпиться. І блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.

Засло́на, ни, ж. 1) Занавѣсъ. НВолын. у. 2) = Заслінка. Швидче лізьте під припічок. Я заставлю вас заслоною, а як усі поснуть, тоді випущу. Котл. МЧ. 364. 3) Защита. Моя ти радість і одрада, моя заслона і ограда. Котл. Ен. V. 60.

Заслони́ти, ся. См. Заслоняти, ся.

За́слонка, ка, ж. = Заслінка.

Заслоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. заслони́ти, ню́, ниш, гл. Заслонять, заслонить, закрывать, закрыть, завѣшивать, завѣсить. Сирая земля двері залегла, віконця заслонила. Мет. 151. Укинув її в піч і заслонив. Рудч. Ск. II. 40. Я гірко плакала, що не довелось їй очі заслонити. Г. Барв. 95.

Заслоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. заслони́тися, ню́ся, нишся, гл. Закрываться, закрыться, заслоняться, заслониться. Най ся люде наговорять, ніхто їм не боронить. Ой прийде тая годиночка, що ся їм очі заслонить. Чуб. V. 125.

Заслу́га, ги, ж. 1) Заслуга. Котюзі по заслузі. Ном. № 7089. 2) Вознагражденіе, жалованье. Що я в свого пана служив і заслуги не получив. Чуб. V. 1014. Мари вкрити червоною китайкою, заслугою козацькою. К. Досв. 48. Ум. Заслу́женька.

Заслужени́на, ни, ж. = Заслуга 2. Желех.

Заслуже́нник, ка, м. Заслуженный человѣкъ? Ум. Заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитаніе. Мил. 216.

Заслу́женька, ки, ж. Ум. отъ заслуга.

Заслу́жина, ни, ж. = Заслуга 2. Ой нетяго, нетяго, нетяженько моя, де заслужина твоя? Чуб. V. 1023.

Заслужи́ти. См. Заслужувати.

Заслу́жувати, жую, єш, сов. в. заслужи́ти, жу́, жиш, гл. Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. К. Досв. 148. Як заслужиш пару волів, а пару жупанів, тоді сядеш коло моїх вишитих рукавів. Мет. 42. Бог правдивий всіх нас діла знає, як хто заслужить — так заплату дає. Чуб. V. 450. Заслужував гетьманства він кріваво. К. ЦН. 304. Матір не купити, не заслужити. Ном. № 9359.

Заслу́жчина, ни, ж. = Заслуга 2. Нетяженько моя, де заслужчина твоя? Грин. III. 206.

Заслу́хатися. См. Заслухуватися.

Заслу́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. заслу́хатися, хаюся, єшся, гл. Заслушиваться, заслушаться. Як стане росказувати, то я й заслухаюся. Кв. Драм. 265.

Засльози́ти, жу́, зи́ш, гл. 1) Обмочить слезами. Засльозив подушку. 2) Прослезиться.

Засльози́тися, жу́ся, зи́шся, гл. Облиться слезами. Плакала дівчина, засльозилася.

Засльоти́тися, ти́ться, гл. безл. Наступить дождливой погодѣ. Уже засльотилось, не можна молотити. НВолын. у.

Засма́гнути, ну, неш, гл. Загорѣть. Засмаг так. Г. Барв. 209.

Засма́жити. См. Засмажувати.

За́смажка, ки, ж. Жиръ, пережаренный съ мукой для заправки кушанья.

Засма́жувати, жую, єш, сов. в. засма́жити, жу, жиш, гл. Поджаривать, поджарить въ маслѣ. Засмаж грибків на снідання.

Засмакува́ти, ку́ю, єш, гл. Найти по вкусу, распробовать.

Засмали́ти, ся. См. Засмалювати, ся.

Засмальцьо́вувати, вую, єш, сов. в. засмальцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Засаливать, засалить, запачкать жиромъ.