Словарь української мови (1924)/засліпляти
| ◀ засліпити | Словарь української мови З засліпляти |
засліплятися ▶ |
|
Засліпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. засліпи́ти, плю́, пиш, гл. Ослѣпить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому засліпи́ло о́чі. Онъ ослѣпъ. Переносно: закрылъ глаза, пересталъ видѣть (ночью, во снѣ). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослѣпить, лишить правильнаго взгляда на вещи. Нехай і турчин… Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. I. 94). Покиньте… засліплених латиною панів. К. ПС. 134.