Словарь української мови (1924)/засліпляти

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
засліпляти
Берлін: Українське слово, 1924

Засліпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. засліпи́ти, плю́, пиш, гл. Ослѣпить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому засліпи́ло о́чі. Онъ ослѣпъ. Переносно: закрылъ глаза, пересталъ видѣть (ночью, во снѣ). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослѣпить, лишить правильнаго взгляда на вещи. Нехай і турчин… Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. I. 94). Покиньте… засліплених латиною панів. К. ПС. 134.