Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/633

Ця сторінка вичитана

тові засандричилось. (Діжа з кістом). Мнж. 174.

Заса́патися. См. Засапуватися.

Заса́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. заса́патися, паюся, єшся, гл. Запыхиваться, запыхаться. Втомивсь, засапавсь, спотикався. Котл. Ен. III. 20. — Чого ж ти так засапалась? — Я мовчу: не здишусь. Г. Барв. 397.

Засата́рити, рю, риш, гл. = Запроторити. 1) Оце так засатарив, шо й сам не знайду шапки. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн. 2) Засатарив мене чоловік сюди, у ліс, а сам геть і подавсь. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Засвари́тися, рю́ся, ришся, гл. Поссориться.

Засва́тати, таю, єш, гл. Посватать. Того ж дня, як Катря їм згордувала, засватав другу дівчину. МВ. II. 132. А кого за тебе засватаєм? Грин. I. 205. Прийшов Євхимка, заплакав: „хтось мою Марійку засватав“. Чуб. III. 207.

Засва́татися, таюся, єшся, гл. Посвататься. Поздоровляю тебе засватавшись. Кв. Драм. 188.

Засвашкува́ти, ку́ю, єш, гл. Начать исполнять обязанности сва́шки.

Засвербі́ти, би́ть, гл. безл. Зазудить, зачесаться. Венери серце засвербіло од жалю, що Еней стогнав. Котл. Ен. VI. 73.

Засвиста́ти, щу́, щеш и засвисті́ти, щу́, сти́ш, гл. Засвистѣть, засвистать. Засвистали козаченьки в поход з полуночі. Макс. (1849), 140. Вітер буйний знявсь, засвистів. Мог. 124.

Засві́дче́ння, ня, с. Засвидѣтельствованіе, свидѣтельство, удостовѣреніе. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. НВолын. у.

Засві́дчити. См. Засвідчувати.

Засві́дчувати, чую, єш, сов. в. засві́дчити, чу, чиш, гл. Свидѣтельствовать, засвидѣтельствовать.

Засвіта́ти, та́ю, єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.

Засвіти́ти, ся. См. Засвічувати, ся.

За́світла, нар. Засвѣтло. Несуть страву, де що запопали, щоб засвітла повечерять. Шевч. 180.

Засві́чувати, чую, єш, сов. в. засвіти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113. 2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять. Колись і в наше віконце засвітить сонце. Ном. № 4886. Місяць у віконечко засвітить. МВ. II. 9. Засвіти, Боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. Маркев. 101. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 6628. 3) Ті́лом засвіти́ти. Показать голое тѣло. Воло́ссям засвіти́ти. Открыть волоса (о замужней женщинѣ). Ном. № 3994.

Засві́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. засвіти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Зажигаться, зажечься. Чом ти досі не світиш? — Та ніяк лямпа не засвічується. 2) Только сов. в. Освѣтиться, засвѣтиться, засіять. Ой чому, чому у сьому дому так рано засвітилося? КС. 1883. II. 371. Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися. МВ. Город, мов на свято, засвітився. Мені тепер саме на веселу жизнь засвітилось. Г. Барв. 10. Каганці́ в о́чах засвіти́лися. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 3982.

Засвої́ти. См. Засвоювати.

Засво́ювати, во́юю, єш, сов. в. засвої́ти, вою́, ї́ш, гл. Присваивать, присвоить. Велику материзну мала, а з тим добра вона не знала… Брат все, що лучче, засвоїв. Мкр. Г. 18.

Засвяткува́ти, ку́ю, єш, гл. Запраздновать. Засвяткували вже оці жиди. Черк. у.

Засели́ти, ся. См. Заселювати, ся.

Засе́лище, ща, с. Заселенное мѣсто.

Засе́лювати, люю, єш и заселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. засели́ти, лю́, лиш, гл. Заселять, заселить. Аф.

Засе́люватися, лююся, єшся и заселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. засели́тися, лю́ся, лишся, гл. Заселяться, заселиться. Я зазнаю сей край, як він тілько що заселявся. Стор. II. 9.

Засе́ра, ри, об. Нечистоплотный человѣкъ.

Заси́віти, вію, єш, гл. 1) Посѣдѣть. 2) Засѣрѣть. Аф. 434.

Заси́джувати, джую, єш, сов. в. заси́діти, джу, диш, гл. 1) Просиживать, просидѣть. Гість лави не засидить, ліжка не залежить. Ном. № 11939. 2) Насидѣть. Засиджене яйце.

Заси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. заси́дітися, джу́ся, дишся, гл. Засиживаться, засидѣться. Як тільки було почує