№ 7445. Чи так, то й так, каже він, та зараз до хвоста. Рудч. Ск. I. 1. Скажи, що зараз прийду. Харьк. Зараз Івана зв'язали, вивели його в чисте поле. Чуб. V. 930.
Зара́за, зи, ж. 1) Зараза. Не злякають тебе стріли, що летять удень на тебе, а ні болість в темну добу, ні зараза ополудні. К. Псал. 213. 2) Раст. Orobanche Epithimum Dec. ЗЮЗО. I. 130.
Зарази́ти, жу́, зиш, гл. Заразить. Паршива вівця все стадо заразить. Ном. № 5987.
Зарази́тися, жу́ся, зишся, гл. Заразиться.
Зарази́ха, хи, ж. = Зараза 2. ЗЮЗО. I. 130.
За́разічки, нар. Сію минуту, сейчасъ. Вх. Лем. 416.
Заразли́вий, а, е. Заразительный. Скажене, хрань Боже, лише сліпе заразливе. Ном. № 8167.
Заразли́вість, вости, ж. Заразительность.
Заразни́й, а́, е́. = Заразливий. Холера дуже заразна. Волч. у.
Заразо́м, нар. Сразу, въ одно время, въ одинъ пріемъ. Славу козацьку виславляли, заразом похорон і весілля одправляли. Дума. Хто на яблуні ізоб'є десять яблук заразом. Рудч. Ск. I. 20. Не всі бо заразом. Ном. № 13732.
Зара́́лити, лю, лиш, гл. Пройти раломъ. — Чи зараляно? — Зараляно. — Чи заволочено? — Заволочено. Чуб. III. 49.
| Заране́нька, | нар. Ум. отъ зара́ні. | |
| Заране́нько, |
Зара́ні, нар. 1) Рано утромъ. Посію шевлію зарані в неділю. Чуб. V. 601. 2) Пораньше. Ну вже ж, мамо, сьогодні зарані упораюся, зарані пообідаємо, та піду хоч раз погуляю. Мир. Пов. I. 167. Ум. Заране́нька, заране́нько. Я зараненька рушив у поле. Черниг. у. Зараненько витопила піч та й пішла в поле. Леб. у.
Зара́ній, я, є. Утренній. Вже на дворі світ зараній. Лавр. 24.
I. Зара́ння, ня, с. Утреннее время. Півень співа поки з зарання, а далі спить, аж потіє. Ном., стр. 298, № 292.
II. Зара́ння, нар. = Зарані. Іде милий додому зарання. Чуб. V. 576. Ото, Рябко, шануйся, добра своїх панів як ока стережи, зарання спать не квапсь, в солому не біжи. Гул. Арт. (О. 1861. III. 84). Старі зарання повмірали. Шевч.
Зара́но, нар. Слишкомъ рано. Жінка його уданенька вмерла зарано. Г. Барв. 509.
Зара́нок, нку, м. = I. Зарання. На розсвіті, на заранці іще спали бусурманці. Мет. 374.
Зара́нше, нар. = Зарані. Коли б пан Феб од перепою заранше в воду не заліз. Котл. Ен. VI. 64. Паси, та й заранше пригонь. Ном. № 12096.
Заратува́ти, ту́ю, єш, гл. Помочь, поддержать. Прилуц. у. Заратуй, та й сам себе затратуй. Посл.
Зарату́нок, нку, м. Помощь, поддержка, пособіе. Прилуц. у.
Зарахува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Просчитать. 2) Зачесть.
Зарахува́тися, ху́юся, єшся, гл. 1) Обсчитаться. 2) Углубиться въ счеты.
Зарачкува́ти, ку́ю, єш, гл. Полѣзть на четверенькахъ.
За́рва, ви, ж. Обрывъ, глыба земли. Угор.
Зарва́ти, ся. См. Зариватися, ся.
Заревти́, ву́, ве́ш, гл. 1) Заревѣть, издать ревъ. Лев заревів. Гліб. Арена звірем заревла. Шевч. 613. Ой заревло на порозі телятко. Чуб. V. 49. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Шевч. 171. Море повстало і заревло. Мог. 91. Зашуміла вода й заревла. Левиц. Пов. 351. Заревла страшенна буря. Кв. II. 307. Заревли великі дзвони. Хата, 87. І знову ліри заревли. Шевч. 565. 2) Заревѣть, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова. Ном. № 492.
Зарегота́ти(ся), чу́(ся), чеш(ся), гл. Захохотать. Мертвий би, здається, зареготав. Ном. № 12628.
Заректи́, ся. См. Зарікати, ся.
Зарепетува́ти, ту́ю, єш, гл. Закричать, загорланить. Зарепетувала не своїм голосом Зося. Левиц. I. 365.
Заречи́, чу́, че́ш, гл. = Заректи. Желех.
Зарештува́ти, ту́ю, єш, гл. Арестовать.
Заржа́віти, вію, єш, гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. Нп. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.
Заржа́ти, жу́, же́ш, гл. Заржать. Ой заржи, вороний коню, та під круту гору йдучи. Мет. 55.
Зарза́ти, за́ю, єш, гл. = Заржати. Він зарзає. Шух. I. 89.
Зариба́лити, лю, лиш, гл. Заработать рыбной ловлей. Що зарибалимо, тим ділимось. Азовск. (Стрижевск.).
Зари́бити, блю, биш, гл. Развести,
