Словарь української мови (1924)/зариватися

by Борис Грінченко

◀ заривати

Словарь української мови Борис Грінченко З зариватися

заривкуватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Зарива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зари́тися, ри́юся, єшся, гл. Зарываться, зарыться. Зарився, як свиня в багні. Ном. № 13784.

II. Зарива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зарва́тися, рву́ся, ве́шся, гл. 1) Начинать, начать рваться. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула. МВ. II. 112. 2) Порываться. Вже Катря сама до їх бігати заривалася. МВ. II. 126. 3) Начинать, начать споръ, ссору. Не заривайся з багатиром, бо він судців підкупе. НВолын. у.