Запі́нити, ню, ниш, гл. Покрыть пѣной.
Запі́нитися, нюся, нишся, гл. Покрыться пѣной, запѣниться. „Грай же, море!“ — заспівали. Запінились хвилі. Шевч. 47. А кабан таки справді запінивсь. О. 1862. IV. 83.
Запіпере́читися, чуся, чишся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Запіперечилася кобила. Вх. Лем. 416.
Запі́р, по́ру, м. 1) Запоръ (у двери и пр.). 2) Задержка, преграда. Вчинився запір на ріці. Вх. Зн. 20. 3) Рулевая часть байдака́. Черк. у. 4) Проклятіе, бранное слово. Вх. Лем. 416.
Запіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. запе́рти, пру́, ре́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Скриплять ворітонька — не можу заперти. Чуб. V. 123. Лю́дям губа́ не запе́рта — равнозн. русскому: На чужой ротокъ не накинешь платокъ. Ном. № 6982. 2) Всаживать, всадить (такъ, что трудно вынуть); затаскивать, затащить куда. Запер таки затичку в пляшку. Як поперли сани, то й не знаю, куди б заперли, як би люде не зупинили.
Запіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. запе́ртися, пру́ся, ре́шся, гл. Запираться, запереться. Зійшло сонце; Україна де палала, тліла, а де шляхта, запершися, у будинках мліла. Шевч. 174.
За́пісоч, чі, ж. Небольшая отлогая насыпь песку возлѣ рѣки. Кременчугск. у.
Запі́сяти, сяю, єш, гл. Дѣтск. обмочить.
Запі́ти, пію́, є́ш, гл. Запѣть (преимущественно о пѣтухѣ). Мала вродитися сатана, та півні запіли — вродилася дитина. Ном. № 2917. Ой рано, рано кури запіли. Маркев. 25.
Запітні́лий, а, е. Вспотѣвшій.
Запітні́ти, ні́ю, єш, гл. Вспотѣть.
Запічку́ритися, рюся, ришся, гл. Привыкнуть лежать за печкой. Харьк.
Запі́чний, а, е. Находящійся за печью, лежащій на печи. Бийтеся, котки, в лапки до запічної бабки, щоб ся догадала да нам вечеряти дала. Рк. Макс.
За́пічок, чка, м. Мѣсто на печи (гдѣ лежатъ). Чуб. VII. 384. Вас. 194. МУЕ. I. 89. Сидить собі баба на запічку. Чуб. V. 150. Такий убогий, що й кошеняти нічим з запічка виманити. Ном. № 13496.
Запі́шва, ви, ж. Рубецъ въ шитьѣ.
Запія́чити, чу, чиш, гл. Запить, запьянствовать. Я не загуляю, не запіячу, не засплюсь. Г. Барв. 193.
За́пко, нар. Страшно, жутко. У лісі так запко. НВолын. у.
Запла́в, ву, м. = Заплава 2. Ми таки їздили човником, де більший заплав хворосту, гілочок, що вода зносила по весні, — там ми й збірали його. Новомоск.
Запла́ва, ви, ж. 1) Поемный лугъ. Харьк. у. 2) Плавающіе на рѣкѣ въ половодье дрова, камышъ, щепки и пр. Мнж. 180.
Запла́вець, вця, м. = Заволока. Вх. Зн. 20.
Заплазува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Начать ползать, заползать. 2) Запачкать ползая.
Заплазува́тися, зу́юся, єшся, гл. Запачкаться, загрязниться ползая.
Запла́кати, чу, чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Ном. № 2374. Козак з біди не заплаче. Ном. № 776. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. Федьк. I. 50. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: „Умри, Галю, ми по тобі голоситимем“. Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки… (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає… а у їй і духу нема. Г. Барв. 57.
Запла́катися, чуся, чешся, гл. = Заплакати. Стелеть білу постіль та заплачеться. Чуб. V. 26.
Заплакну́ти, ну́, не́ш, гл. Всплакнуть. Иноді було й заплакне. Сим. 210.
Запла́та, ти, ж. Плата; вознагражденіе. Яка заплата, така й робота. Чуб. I. 283. Хоч у ката, аби заплата. НВолын. у. Роздай робітникам заплату. Єв. Мт. XX. 8. Бо Бог правдивий всіх нас діла знає: як хто заслужить — так заплату дає. Чуб. V. 450.
Заплати́ти, чу́, тиш, гл. Заплатить, уплатить. Він тобі заплатить багато грошей. Рудч. Ск. I. 58.
Запла́тно, нар. За деньги, платно. Зміев. у.
Запле́катися, каюся, єшся, гл. Забрести, забраться. По глубоких лісах, далеко від людських осель, заплекавсь і заложив собі гайно медвідь. Шух. I. 22. См. Заплентатися.
Запле́нтати, та́ю, єш, гл. Заплести,
