Словарь української мови (1924)/байдак

by Борис Грінченко

◀ байда

Словарь української мови Борис Грінченко Б байдак

байдара ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Байда́к, ка́, м. 1) Родъ большого рѣчного судна. Рудч. Ск. II. 28. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Шевч. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. Котл. Ен. II. 29. 2) мн. Байдаки́. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». Мнж. 176. 3) Байдаки гонити. (Бѣл.-Нос.) и байдаки би́ти (Левиц.) = байдики бити. Ум. Байдачок. Ув. Байдачище.